Пошук по сайту

Філософія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Міністерство внутрішніх справ україни київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису токарська антоніна семенівна

Міністерство внутрішніх справ україни київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису токарська антоніна семенівна





Сторінка1/13
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ


На правах рукопису




ТОКАРСЬКА АНТОНІНА СЕМЕНІВНА



УДК 340.12
ПРАВОВА КОМУНІКАЦІЯ В КОНТЕКСТІ ПОСТКЛАСИЧНОГО ПРАВОРОЗУМІННЯ

Спеціальність 12.00.12 – філософія права
Дисертація на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

за спеціальністю 12.00.12 – філософія права

Науковий консультант

ГВОЗДІК ОЛЕГ ІВАНОВИЧ,

доктор філософських наук,

професор

Львів – 2008

З М І С Т
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ………………………………… 4

ВСТУП………………………………………………………………….. 5



РОЗДІЛ 1

КОМУНІКАТИВНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПРАВА ТА
СПРЯМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ……………… 16

    1. Переосмислення сутності права в епоху демократичних
      перетворень суспільства ………………………………………….. 16

    1. Становлення концептуальних засад правової комунікації……. 53

    2. Основні напрями сучасних досліджень комунікативної
      природи права та правової комунікації………………………… 84

    3. Професійно-правова комунікація та масова правосвідомість у процесі побудови правового суспільства………………………………… 106

Висновки до розділу 1 …………………………………………………… 124
РОЗДІЛ 2

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ У СФЕРІ ПРАВОВІДНОСИН................................... 127

2.1 Комунікативні бар’єри у реалізації законних інтересів особи:

причини виникнення та шляхи подолання……………………… 127

2.2. Стан та перспективи розвитку законодавчих основ правової комунікації………………………………………………………… 153


2.3. Теоретичне моделювання професійної комунікації як методологічна

основа нормотворення в галузевому комунікативному праві…… 184

Висновки до розділу 2 ………..…………………………………..… 214


РОЗДІЛ 3

ПРАВОВІ ЗАСОБИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ

КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ ПРАВОПОРЯДКУ.. 216

3.1. Поняття та критерії ефективності правової комунікативної

діяльності…………………………………………………………… 216

3.2. Комунікативні стратегії пошуку консенсусу та правове

врегулювання екстремальних ситуацій…………………………… 243

3.3. Правові комісиви і моральна відповідальність за

емоційно-психологічний стан особи та юридичну безпеку під час

комунікації діалогічного типу ……………………………………. 269

Висновки до розділу 3 ……………..…………….……………………… 297
РОЗДІЛ 4

ЗАСОБИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ФАКТОР УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……………….. 299

4.1. Правовий аспект масової комунікації та його специфіка в сучасному інформаційному суспільстві………………………………………… 299

4.2. Суперечності в підходах до нормативізації масової правової комунікативної діяльності та способи їх вирішення..……..…..……..……………............................................... 311

4.3. Правове регулювання комунікативних відносин у сфері використання новітніх інформаційних технологій.............................................…. 348

Висновки до розділу 4 ……………..…………….……………………….. 367
ВИСНОВКИ…………………………………...…………………………… 370
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……..………………………….. 378

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ДАІ – державна автомобільна інспекція

ДТП – дорожньо-транспортна пригода

ЕЕР – емоційно-експресивні реакції

ЄКПЛ – Європейська конвенція прав людини

ЗДПЛ – Загальна декларація прав людини

ЗМІ – засоби масової інформації

ЗМК – засоби масової комунікації

ККУ – Кримінальний кодекс України

КПД – комунікативно-правова діяльність

КН – комунікативний намір як компонент правопорушення

КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України

КУ – Конституція України

МВС – Міністерство внутрішніх справ

НБУ – Національний банк України

ОВС – органи внутрішніх справ

ПАРЄ – Парламентська Асамблея Ради Європи

РІУС – реальне інвективне уживання слів

СВІ – ступінь вияву інвективності

СД – семантичний диференціал


Вступ
У сучасних умовах, у період розбудови демократичної, правової Української держави переосмислення змісту права та пов’язаних з його реалізацією видів суспільної діяльності й правовідносин у контексті комунікативної філософської парадигми, безперечно, є актуальним з точки зору цілої низки науково-теоретичних та практичних аспектів.

По-перше, теоретична потреба такого аналізу зумовлена кризою класичного раціоналізму, зорієнтованого на підпорядкування реальності певним „гармонізуючим” принципам та схемам, котрі розглядались або як апріорні ідеї самого розуму, або ж як трансцендентні властивості самих речей, з якими мають узгоджуватися людські взаємовідносини. Відповідним чином, домінувальною тенденцією в сучасній світоглядно-методологічній сфері стало зміщення акценту: від спроб „підлаштування” дійсності під певну „універсальну схему” – до пошуку форм оптимальної взаємодії досліджуваних предметів, властивостей та процесів. В аспекті цієї концепції суспільні закони доцільно розглядати з точки зору збалансування людських стосунків – комунікації, що є витоком формування та об’єктом застосування права. При цьому останнє фігуруватиме вже не як безапеляційна владна воля законодавчого суб’єкта, а як онтологічна резольвента інтерсуб’єктивної взаємодії.

По-друге, в теоретичній правовій науці нині існує ряд проблем узгодження та застосовності загальної теорії комунікації і так званої універсалістської макроетики до правової діяльності як такої та до ряду її сфер – зокрема (оскільки дієвість загальнокомунікативних принципів тут ускладнюється нормативними, адміністративними, державними і політичними та іншими чинниками, що здатні скласти противагу вищеназваним принципам).

По-третє, в плані окреслених дослідницьких напрямів виникає цілком закономірне питання щодо залежності комунікативних процесів та способів їхньої організації від соціально-економічних, психологічних, аксіологічних, етичних, лінгвістичних та інших соціокультурних факторів.

По-четверте, оптимізація регулювання суспільних відносин у сфері комунікації потребує створення єдиної системи комунікативного права, яка, на жаль, поки що відсутня.

По-п’яте, назріла ціла низка проблем правового регулювання та вдосконалення правової масової комунікативної діяльності з метою реалізації практично-прикладної (праксеологічної) функції (йдеться про труднощі, викликані: з одного боку, орієнтацією на зняття комунікативних бар’єрів і максимальне розширення свободи комунікації, а, з іншого, – потребою в обмеженні цієї свободи в інтересах слідства, конфіденційності тощо).

Не продовжуючи переліку аспектів актуальності обраної теми дисертаційного дослідження, відзначимо доцільність пошуку комунікативних механізмів виникнення, розвитку, функціонування права, а також шляхів удосконалення його реалізації засобами правової комунікативної діяльності. Адже в такому ракурсі проблема синтезу теорії права та теорії комунікації досі не розглядалася, в той час як, на нашу думку, саме цей аспект даної проблеми передбачає найбільш широкий діапазон можливостей в плані узгодження організаційних та функціональних характеристик правового регулювання з сучасними трансформаціями суспільного буття.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 649-р „Про затвердження Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі органів внутрішніх справ” (щодо використання сучасних інформаційно-психологічних технологій у діяльності ОВС і проведення міжгалузевих досліджень на стику юридичних та інших наукових галузей знань), „Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення, впровадження в практику діяльності ОВС на період 2004-2009 рр.”, а також темою досліджень кафедри теорії й історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ „Методологія вивчення державно-правових явищ, філософії права, стану і перспектив розвитку ОВС України” (шифр роботи 0113; державний реєстраційний номер 0106U003648).

Ступінь наукової розробки проблеми. Питання, яким присвячено пропоноване дисертаційне дослідження, аналізуються в сучасній науковій літературі переважно у контексті таких дослідницьких напрямів. Загальна теорія комунікації знайшла висвітлення у роботах К.-О. Апеля, Д. Бьолера,
В. Гьосле, Г. Йонаса, В. Кульмана, А. Макінтайра, А. Піппера, Д. Пітерса,
Дж. Роулза, Р. Рорті, П. Ульріха, К. Ясперса та ін. Вчені аналізують логіко-філософські підвалини комунікативної організації суспільства, що зумовлюють загальнолюдські цивілізаційні цінності. Останні при цьому мають визначати суспільно-природну основу будь-якої нормативної регуляції людської спільноти.

Водночас, підкреслимо, даний підхід потребує конкретизації в плані специфіки сфер здійснення комунікативних процесів та суспільно-культурних факторів, що впливають на характер та спрямування цих процесів. Тому вищезгаданий аналітичний напрям доповнюється також філософсько-правовими, соціологічними та психологічними дослідженнями комунікації, представленими у працях В. Бачиніна, С. Борисньова, А. Бруд­ного, Л. Буєвої, В. Іванова, А. Козловського, М. Костицького, С. Кримського, С. Максимова, В. Моісеєва, Ю. Оборотова, А. Полякова, В. Табачковського, І. Честнова та ін.

Аналізу проблем побудови комунікативного права присвячені наукові праці Є. Вартанової, В. Грищенка, В. Павловського та ін.

Науково-теоретичну основу у вивченні правових основ комунікативної діяльності правників становлять насамперед дослідження у галузі правової культури і правосвідомості відомих учених: В. Бабкіна, К. Бєльського,
П. Баранова, О. Братасюк, В. Бурмистрова, О. Гвоздіка, Н. Граната,
В. Головченка, О. Зайчука, В. Зеніна, Г. Злобіна, Є. Зорченка, В. Казьміренка, Л. Казьміренко, В. Камінської, Д. Керімова, М. Козюбри, В. Копейчикова,
В. Котюка, В. Кудрявцева, О. Лукашової, М. Матузова, Г. Маркової,
О. Манохи, С. Назаренко, В. Оксамитного, Г. Остроумова, Д. Потопейка,
І. Разумовського, А. Ратинова, М. Рейснера, Р. Русинова, В. Сальникова,
В. Сапуна, Н. Соколова, О. Семітка, В. Сирцева, Р. Сафарова, С. Сливки,
О. Татаринцевої, О. Тихомирова, Л. Удалової, Є. Федика, В. Щегорцева,
Л. Явича, Б. Яковлєва. Культурологічні, аксіологічні, етичні та лінгвоюридичні аспекти комунікації стали об’єктом досліджень Ф. Бацевича, Є. Бистрицького, Є. Галяшиної, А. Гайди, Н. Голєва, Т. Грушевської,
С. Зархіної, А. Садохіна та ін. Втім, комунікативна концепція права розробляється поки що досить незначною кількістю авторів, серед яких можна назвати, зокрема, Ю. Ґабермаса, Н. Лумана, Д. Нелкена,
Ю. Оборотова, А. Полякова, П. Рабіновича, Марка ван Хоека, І. Честнова.

Істотною прогалиною у розглядуваній царині досліджень залишається, на наш погляд, аналіз специфіки, кардинальних проблем, правового регулювання та шляхів удосконалення комунікації у сфері правовідносин і діяльності органів правопорядку, у т. ч. за допомогою сучасних інформаційно-комунікативних технологій, системи Інтернет та інших засобів масової комунікації. До того ж, ця комунікативна діяльність потребує вивчення в контексті функціонування суспільства як динамічного системного утворення, що самоорганізується через комунікативну регуляцію. Зазначений зріз проблеми поки що залишається поза увагою дослідників.

Отже, актуальність, складність, дискусійність та недостатність вивчення багатьох моментів окресленої проблематики і зумовили вибір теми даної роботи.

Об’єктом дослідження є сфера суспільних відносин, пов’язана із комунікативною діяльністю системи інституцій правопорядку у контексті посткласичного праворозуміння.

Предмет дослідження – суть і закономірності функціонування комунікативної діяльності та її правове регулювання з позицій сучасної організації правовідносин.

Основною метою дослідження є визначення ключових напрямів оптимізації регулювання правової комунікативної діяльності та їх комплексне філософсько-правове обгрунтування на підставі тих базових механізмів міжсуб’єктних інтеракцій, що лежать в основі генерування сучасного права.

Досягнення даної мети передбачає виконання чотирьох груп завдань:

  • проаналізувати суспільно-буттєві, гносеологічні, антропологічні та ціннісні виміри права, що спричинили радикальні зміни у розумінні сутності права на етапі нинішніх демократичних трансформацій суспільства, а також окреслити концептуальні засади та основні напрями сучасних досліджень комунікативної природи права і правової комунікації як фактора формування правосвідомості;

  • дослідити низку основних проблем, пов’язаних із законодавчими основами і правовим регулюванням комунікативних процесів у сфері правовідносин, та розробити й систематизувати теоретико-методологічні засоби їхнього вирішення;

  • визначити критерії і чинники підвищення ефективності комунікативної діяльності в системі функціонування органів правопорядку та сформулювати авторські пропозиції щодо напрямів її інтенсифікації правовими засобами.

  • з’ясувати особливості правової комунікативної діяльності через ЗМК і новітні інформаційні технології та орієнтири вдосконалення її нормативних підвалин.

Виконанню цих завдань присвячено, відповідно, чотири розділи дисертації, які (через значно широкий за обсягом та багатоплановий у змістовному відношенні об’єкт) охоплюють лише принципово важливі, на наш погляд, аспекти комунікації у праві.

Методи дослідження використані як загальнонаукові, так і філософсько-концептуальні та спеціальні методи дослідження. Методологічним підґрунтям є основи загальної теорії пізнання, зокрема діалектичний метод наукового пізнання явищ дійсності в їх розвитку та взаємозв’язку (для встановлення взаємозв’язку і динаміки взаємодії державно-правових інституцій у комунікації). Використані також: філософсько-антропологічний метод (для вивчення біосоціальної природи особи та її вияву у суспільних відносинах); герменевтико-лінгвістичний метод (для дослідження механізмів актуалізації комунікативно-правових феноменів крізь призму загальних принципів перцепції та інтерпретації мовних елементів). Метод системно-структурного аналізу застосовувався для встановлення узгоджених змін, запропонованих до нормативно-правових актів, що стосуються комунікативної діяльності, як елемента національної правової системи та правової системи міжнародного рівня. З позицій порівняльно-правового методу в роботі аналізуються наукові підходи до визначення оптимальних напрямів правового регулювання комунікативних відносин. Історико-генетичний метод слугував для аналізу еволюції філософсько-правових засад професійної правової комунікації; метод експертних оцінок та міждисциплінарний метод – аналізу комунікативних дій правників у кризових умовах, метод системно-структурного узагальнення – у теоретичному моделюванні комунікативних процесів та виробленні концепції комунікативного забезпечення юридичної діяльності; соціологічні методи: метод тестування – для встановлення рівня ефективності правової комунікації, метод анкетування та інтерв’ювання – при апробації критеріїв оцінки взаємодії різних типів комунікантів, встановленні сутнісних характеристик правової комунікації та окресленні діапазону можливих шляхів її удосконалення. Як метод з-поміж предметних філософських систем знань використана комунікативна теорія Ю. Габермаса.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше:

  • досліджено механізми координації між комунікативними витоками права та його зворотним впливом на суспільну комунікацію через систему організації правовідносин;

  • узагальнено й систематизовано концептуальні засади правової комунікації як одного з основних чинників формування громадянської демократичної правосвідомості;

  • обгрунтовано ідею створення та сформульовано загальні принципи й кардинальні спрямування розробки системи комунікативного права як самостійного інституту, призначеного для регулювання як відповідних суспільних відносин, так і діяльності органів державної влади та правопорядку щодо забезпечення права на комунікацію;

  • запропоновано авторський теоретико-модельний підхід до пошуків вирішення проблеми оптимізації нормотворення й правового регулювання в галузевому комунікативному праві, що регламентує професійно-юридичну та правоохоронну діяльність;

  • розроблено систему критеріальних вимірів ефективності правової комунікативної діяльності з позиції інтегративної оцінкової матриці, що поєднує в собі аксіологічний, семіотичний та герменевтичний аспекти результативності даної діяльності;

  • сформульовано методику визначення протиправного характеру комунікативних дій та міри відповідальності, передбачуваної негативними наслідками, котрі вони справляють на емоційно-психологічний стан особи.

Поряд з відзначеними вище результатами подальшого розвитку в роботі набули:

  • обгрунтування положення про те, що в контексті демократичного суспільства сутнісний зміст права переосмислюється у напрямі його визначеності не стільки владно-вольовими мотивами, скільки тими комунікативними механізмами, що лежать в основі творення нормативних начал суспільної належності;

  • систематизація сучасних досліджень комунікативної природи права та визначення специфіки правової комунікації;

  • окреслення пріоритетних спрямувань професійно-правової комунікації в плані її конструктивного впливу на масову правосвідомість у процесі побудови правового суспільства;

  • виявлення та дослідження ряду типових комунікативних бар’єрів у реалізації законних інтересів особи, а також узагальнення причин їхнього виникнення та шляхів їх подолання;

  • формулювання, систематизація та взаємоузгодження законодавчих основ правової комунікації;

  • визначення способів підвищення ефективності правової комунікативної діяльності та засад раціоналізації її унормування;

  • накреслення комунікативних стратегій пошуку консенсусу та правового врегулювання ситуацій екстремальної конфліктності;

  • виявлення принципових механізмів координації правових комісивів і факторів моральної відповідальності за емоційно-психологічний стан особи та юридичну безпеку під час діалогічної комунікації;

  • пропозиції стосовно побудови симетризованої комунікативної моделі організації відносин між правоохоронними органами та населенням;

  • характеристика правового аспекту масової комунікації та тих його особливостей в сучасному інформаційному суспільстві, котрі належить враховувати при нормативізації і регулюванні комунікативних відносин даного типу;

  • розробка методологічних засад та пропозиції щодо системи заходів, спрямованих на удосконалення правової комунікативної діяльності шляхом застосування засобів масової комунікації;

  • законодавчі основи та правові механізми регулювання комунікативних відносин у сфері використання новітніх інформаційних технологій;
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Міністерство внутрішніх справ України Дніпропетровський державний...
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади реформування органів виконавчої влади в україні

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Вступ

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Розділ стадії та критерії ефективності практичної реалізації правової політики держави

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Нато (North Atlantic Treaty Organization) – Організація Північноатлантичного договору, або Північноатлантичний Альянс

М іністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Наукова концепція поколінь прав людини та механізм їх реалізації в сучасній україні

Мвс україни Харківський національний університет внутрішніх справ...
Вступ

М іністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Розділ джерельна база дослідження маргінальної поведінки як виду правомірної поведінки особи

Охорона права власності в україні
Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

К иївський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису...
Правове регулювання свободи совісті, віросповідання І діяльності Релігійних організацій у радянській україні

Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Карпов Никифор Семенович
Актуальність теми. Історія злочинності – це одна зі складових історії розвитку людського суспільства. Його соціальне й економічне...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




fil.ocvita.com.ua
Головна сторінка