Пошук по сайту

Філософія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ на правах рукопису гіда євген олександрович

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ на правах рукопису гіда євген олександрович





Сторінка1/7
  1   2   3   4   5   6   7


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
На правах рукопису
ГІДА ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
УДК 340.12 + 174:34 + 342.72:351.741

ДЕОНТОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ
У СФЕРІ ПРАВОПОРЯДКУ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень;
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Науковий консультант:

Римаренко Юрій Іванович

доктор філософських наук,

професор

Джужа Олександр Миколайович,

доктор юридичних наук,

професор
Київ – 2012

ЗМІСТ



  • ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ


ВКП (б) – Всесоюзна комуністична партія більшовиків

ВНЗ – вищий навчальний заклад

ВЦВК – Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет

ГК України – Господарський кодекс України

ГПК України – Господарсько-процесуальний кодекс України

ГУБОЗ – Головне управління боротьби з організованою злочинністю

ГУМВС – Головне Управління Міністерства Внутрішніх Справ

ДАІ – Державна автомобільна інспекція

ДДУВС – Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

ДМГБ – Департамент міліції громадської безпеки

ДОРАЦС – державні органи реєстрації актів цивільного стану

ДСБЕЗ – Державна служба боротьби з економічною злочинністю

ДЮІ – Донецький юридичний інститут

ЗМІ – засоби масової інформації

ЗСУ – Збройні сили України

ЗЮІ – Запорізький юридичний інститут

КВК України – Кримінально-виконавчий кодекс України

КЗпП України – Кодекс Законів про працю України

КК України – Кримінальний кодекс України

КМУ – Кабінет Міністрів України

КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України

КПРС – Комуністична партія Радянського Союзу

КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення

ЛДУВС – Луганський державний університет внутрішніх справ

ЛьвДУВС – Львівський державний університет внутрішніх справ

МВС України – Міністерство внутрішніх справ України

НАТО (North Atlantic Treaty Organization) – Організація Північноатлантичного договору, або Північноатлантичний Альянс

НАВС – Національна академія внутрішніх справ

НКВС – Народний Комісаріат Внутрішніх Справ

НКЮ – Народний Комісаріат Юстиції

ОБСЄ (Organization for Security and Co-operation in Europe) – Організація з безпеки і співробітництва в Європі

ОВС – органи внутрішніх справ

ОДПУ – Об’єднане державне політичне управління,

ОДУВС – Одеський державний університет внутрішніх справ

ООН (United Nations) – Організація Об’єднаних Націй

ПК України – Податковий кодекс України

РНК – Рада Народних Комісарів

РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка

СБУ – Служба безпеки України

СК України – Сімейний кодекс України

СНД – Співдружність Незалежних Держав

СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік

УБНОН – Управління боротьби з незаконним обігом наркотиків

УМВС – Управління Міністерства внутрішніх справ

УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка

ХНУВС – Харківський національний університет внутрішніх справ

ЦВК – Центральний Виконавчий Комітет

ЦК України – Цивільний кодекс України

ВСТУП
Актуальність теми. Країни Європейського Союзу характеризуються стабільністю демократичних інститутів, забезпеченням принципу верховенства права, повагою до прав людини тощо. Прагнення України набути членства у співдружності європейських держав потребує від неї проведення значної кількості реформ та приділення особливої уваги усуненню негативних явищ і процесів у правоохоронній діяльності. Саме тому в діяльності української міліції чітко окреслюється орієнтація на європейські стандарти щодо забезпечення прав людини у сфері правопорядку.

В умовах здійснення глобалізаційних процесів особливого значення набувають такі регулятори суспільних відносин як право та мораль. З їх допомогою відбуваються організація, упорядкування та регуляція відносин між людьми, вони сприяють створенню та впровадженню нових механізмів соціальної взаємодії, що безпосередньо спрямовані на оптимізацію та раціоналізацію діяльності соціальних суб’єктів. У філософії проблема взаємних зобов’язань людей у соціумі концептуально виражається за допомогою таких понять як «обов’язок», «належне», «пристойне». Теорія права завжди відзначала зв’язок і взаємовплив норм права та норм моралі. Що стосується сфери професійної діяльності, юридична наука особливу увагу приділяє розробці та обґрунтуванню певних стандартів, принципів, норм, конкретизації загальносоціальних, моральних ідеалів, орієнтації поведінки кожної людини зокрема і певної професійної групи в цілому, що зумовили формування деонтологічних засад діяльності представників тієї чи іншої професії.

У контексті розвитку в Україні громадянського суспільства як самоврядного, самоорганізованого суспільства, в якому створені реальні умови для реалізації прав і свобод людини та громадянина, здійснюється контроль за діяльністю державно-владних структур, зокрема міліцією, нового значення набуває деонтологічне регулювання правоохоронної діяльності, а працівник міліції розглядається як партнер громадян, а не представник карального органу. Міліція України є основним суб’єктом правоохоронної системи і саме на неї покладено завдання з охорони прав і свобод людини та громадянина, правопорядку, законності тощо.

Окремі аспекти основоположних засад діяльності міліції у сфері правопорядку були висвітлені у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі, що дозволило сформувати відповідну світоглядну та методологічну базу для проведення низки фундаментальних загальноправових і галузевих досліджень з цієї проблематики. Так, наприклад, питання теорії та практики охорони правопорядку досліджували В. Борисов, А. Дмитрієв, В. Євінтов, А. Крижанівський, О. Мовчан, П. Рабінович, Т. Шамба та інші; особливості правоохоронної діяльності – І. Бондаренко, А. Гранін, В. Дубінчак, А. Кучук, О. Мурашин, І. Самощенко, В. Скрипнюк, В. Фатхутдінов та інші; забезпечення прав і свобод людини – Є. Білозьоров, О. Горова, М. Гуренко, В. Копєйчиков, О. Негодченко, О. Скрипнюк, Ю. Фрицький та інші. Нормативно-правові засади як основу діяльності міліції в різні часи вивчали О. Головко, О. Довбня, О. Джужа, Є. Зозуля, Г. Лаврик, О. Шевченко, О. Ярмиш та інші.

Окремі аспекти діяльності поліції зарубіжних країн висвітлювали В. Басс, Дж. Бресвейт, Л. Джонстон, І. Копотун, Т. Ньюборн, Р. Рейнер, Д. Сміт. Особливості етичних засад діяльності поліцейських (працівників міліції) розкривали О. Бандурка, Г. Генслер, Дж. Гловер, Е. Деллатре, Дж. Клейнінг, М. Костицький, О. Петришин, Дж. Поллок, З. Франке та інші.

Окрему групу становлять науковці, які обрали предметом своїх науково-правових досліджень деонтологічні засади суспільно-корисної діяльності: С. Гусарєв, О. Карпов, В. Кукушин, Ю. Римаренко, О. Скакун, С. Сливка, О. Тихомиров та інші.

Однак, на сьогодні у вітчизняній науці відсутні теоретичні розробки деонтологічних засад діяльності міліції; не досліджені їх історичні, соціальні, праксеологічні аспекти; не проаналізовані деонтологічні засади діяльності поліції у сфері правопорядку, що закріплені в міжнародних, європейських і національних актах; не опрацьовано позитивний досвід щодо використання деонтологічних засад у практичній діяльності поліції зарубіжних країн. Відсутнє обґрунтування необхідності виокремлення «Міліцейської (поліцейської) деонтології» як автономної юридичної науки, що досліджує проблеми забезпечення належної поведінки працівників міліції (поліції) при виконанні ними професійних обов’язків, а також відповідної навчальної дисципліни, що сприятиме формуванню в курсантів і слухачів поваги до їх майбутньої професії, підвищенню якісних характеристик та усвідомленню необхідності належного ставлення до професійних обов’язків.

Зазначені обставини в цілому свідчать про актуальність цієї проблеми. Вони й зумовили вибір теми дослідження як для теоретичного осмислення деонтологічних засад діяльності міліції України у сфері правопорядку, так і для визначення подальших шляхів розвитку цього напряму юридичних наукових досліджень в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, що затверджена Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810; Стратегії національної безпеки України, що затверджена Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007; Плану заходів щодо реалізації Концепції подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності» та державної антикорупційної політики на період до 2011 року, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2010 р. № 192; Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015 роки, що затверджені постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14; Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років та затверджені наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, а також щорічних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011–2012 роки. Тема дисертації розглянута координаційним бюро відділення теорії та історії держави і права Національної академії правових наук України та включена до Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (реєстр. № 182, 2004 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретична концептуалізація деонтологічних засад діяльності міліції України у сфері правопорядку.

Мета дослідження зумовила визначення та розв’язання таких задач:

  • проаналізувати основні етапи формування та розвитку наукової думки щодо деонтологічних засад діяльності поліції (міліції) у сфері правопорядку;

  • розкрити процес становлення міліцейської (поліцейської) деонтології як галузі знань про належну поведінку працівників міліції (поліцейських);

  • обґрунтувати методику дослідження деонтологічних засад діяльності міліції у сфері правопорядку;

  • осмислити теоретичні аспекти деонтологічних засад діяльності міліції у сфері правопорядку;

  • розкрити ґенезу деонтологічних засад діяльності поліції (міліції) у сфері правопорядку;

  • висвітлити праксеологічну сутність деонтологічних засад діяльності міліції у сфері правопорядку;

  • визначити поняттєво-категоріальний апарат дослідження, сформулювати авторські дефініції та дати тлумачення категоріям, що характеризують деонтологічні засади діяльності міліції у сфері правопорядку;

  • узагальнити та проаналізувати деонтологічні засади діяльності поліції у сфері правопорядку, що закріплені в міжнародних та європейських актах;

  • дати порівняльну характеристику деонтологічних засад діяльності поліції у сфері правопорядку в країнах романо-німецької та англо-американської правових сімей;

  • виявити та охарактеризувати особливості використання деонтологічних засад поліцією зарубіжних країн при здійсненні діяльності у сфері правопорядку;

  • визначити роль деонтологічних засад серед інших факторів, що впливають на підвищення іміджу служб і підрозділів міліції України;

  • розкрити специфіку використання деонтологічних засад при визначенні критеріїв і показників ефективності діяльності міліції України у сфері правопорядку;

  • з’ясувати можливість використання громадського контролю як засобу забезпечення деонтологічних засад у діяльності міліції у сфері правопорядку;

  • визначити напрями розвитку міліцейської (поліцейської) деонтології як науки;

  • розробити та науково обґрунтувати пропозиції щодо нормативного супроводження процесу впровадження деонтологічних засад у діяльність міліції України;

  • обґрунтувати необхідність та визначити шляхи оптимізації системи відомчої освіти МВС України з метою поширення деонтологічної складової у зміст навчального процесу.

Об’єктом дослідження є соціальне регулювання діяльності міліції (поліції) у сфері правопорядку.

Предметом дослідження є деонтологічні засади діяльності міліції України у сфері правопорядку.

Методи дослідження. Достовірність та обґрунтованість теоретичних положень, висновків і практичних рекомендацій за результатами дослідження забезпечено використанням філософських, загальнонаукових, конкретно-наукових і спеціальних методів пізнання. Вибір методів дослідження зумовлений необхідністю вивчення різних аспектів деонтологічних засад діяльності міліції у сфері правопорядку.

Поєднання методів індукції та дедукції, використання методу сходження від абстрактного до конкретного сприяли концептуалізації деонтологічних засад діяльності міліції у сфері правопорядку, забезпечили її формування на основі поєднання теоретичних моделей їх осмислення та сучасного стану наукових досліджень. Історичний метод дозволив дослідити етапи формування та становлення деонтологічних засад діяльності поліції (міліції) у сфері правопорядку (підрозділи 1.1, 1.2). Для визначення предмета дослідження, вдосконалення поняттєво-категоріального апарату та змістової інтерпретації деонтологічних засад діяльності міліції у сфері правопорядку використано формально-юридичний метод (підрозділи 1.2, 2.2, 5.2, 5.3). Порівняльно-правовий метод сприяв зіставленню деонтологічних засад діяльності поліції країн романо-німецької та англо-американської правових сімей (підрозділи 4.2, 4.3). Методи аналізу та синтезу використовувались під час розробки пропозицій для впровадження деонтологічних засад у діяльність міліції України у сфері правопорядку (підрозділи 5.1, 5.2). Герменевтичний метод використовувався при тлумаченні змісту конкретних норм міжнародних, європейських, національних нормативних актів, що закріплюють деонтологічні засади діяльності поліції у сфері правопорядку (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3, 4.1). Математичний і статистичний методи використовувалися під час аналізу стану сучасного іміджу служб і підрозділів міліції України, в процесі обчислення показників ефективності діяльності міліції України у сфері правопорядку, аналізі системи підготовки працівників міліції України (підрозділи 5.1, 5.2, 5.4).

Емпіричну базу дослідження становлять: систематизовані матеріали статистичної звітності МВС України; зведені дані опитувань серед мешканців міста Києва, Запорізької, Івано-Франківської, Київської та Одеської областей (198 осіб) щодо належної діяльності міліції України; результати опитування працівників практичних підрозділів міліції міста Києва, Запорізької, Івано-Франківської, Київської та Одеської областей (260 осіб) щодо практики використання деонтологічних засад у діяльності міліції України, а також узагальнення відомостей стосовно деонтологічних засад, на яких базується практична діяльність поліції зарубіжних країн (зокрема Німеччини, Франції, США, Великої Британії, Північної Ірландії тощо).

Нормативна база дослідження охоплює близько 70 нормативних актів України, інших країн Європи, міжнародних документів та історичних пам’яток.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням, що спрямоване на узагальнення та впорядкування системи наукових знань щодо деонтологічних засад суспільно-корисної діяльності та орієнтоване на вирішення теоретичних і практичних наукових проблем розвитку деонтологічних засад діяльності працівників міліції України у сфері правопорядку.

Наукова новизна представленої дисертації полягає в таких висновках, положеннях і рекомендаціях:

вперше:

  • виокремлено деонтологічні засади діяльності міліції у сфері правопорядку та запропоновано розуміти їх як систему деонтологічних принципів та деонтологічних норм, що спрямовані на забезпечення належної поведінки працівників міліції при виконанні ними своїх професійних обов’язків;

  • класифіковано принципи діяльності міліції, серед яких виокремлено деонтологічні принципи діяльності міліції у сфері правопорядку: повагу до особистості; доброзичливість (турботливість); нешкідливість; справедливість; обґрунтованість; чесність; відповідальність; виваженість;

  • висвітлено ґенезу становлення деонтологічних засад професійної діяльності поліції (міліції) у сфері правопорядку на території України, їх зумовленість домінуючою суспільною ідеологією, станом правового розвитку, особливостями правової політики тощо;

  • запропоновано авторську інтерпретацію поняття «міліцейська (поліцейська) деонтологія», під якою пропонується розуміти юридичну науку, що вивчає вимоги щодо належної професійної поведінки працівників міліції (поліції), які засновані на соціальних і моральних цінностях суспільства та спрямовані на охорону прав і свобод людини та громадянина, а також особливості реалізації цих вимог у їх практичній діяльності;

  • розкрито місце та роль міліцейської (поліцейської) деонтології в системі юридичних наук та обґрунтовано доцільність її включення до групи спеціальних (організаційних) юридичних наук;

  • обґрунтовано праксеологічну сутність деонтологічних засад діяльності міліції у сфері правопорядку та визначено, що вони виступають одним з ефективних засобів охорони прав і свобод людини та громадянина;

  • автором підготовлені та запропоновані з метою впровадження деонтологічних засад у діяльність міліції України проект «Деонтологічного кодексу працівника міліції України»; «Положення про встановлення класних рівнів за деякими категоріями посад у службах і підрозділах міліції України та порядок їх присвоєння»;

  • для оптимізації системи відомчої освіти МВС України з метою поширення деонтологічної складової у зміст навчального процесу розроблено Програму ступеневої освіти у вищих навчальних закладах МВС України та обґрунтовано, що запровадження навчальної дисципліни «Міліцейська деонтологія» в навчальний процес вищих навчальних закладів МВС України сприятиме формуванню в курсантів і слухачів поваги до їхньої майбутньої професії, збільшенню їх позитивних якостей та усвідомленню необхідності належного ставлення до професійних обов’язків;

удосконалено:

  • наукові підходи щодо основних етапів формування та розвитку наукової думки стосовно деонтологічних засад діяльності поліції (міліції) у сфері правопорядку, зокрема виокремлено три етапи: дореволюційний, радянський і пострадянський;

  • систему теоретичних знань щодо змісту та сутності деонтологічних норм, що закріплені у міжнародних та європейських актах і регламентують діяльність поліції у сфері правопорядку, в частині визначення вимог щодо належної поведінки посадових осіб у сфері правопорядку;

  • систему критеріїв оцінювання ефективності діяльності служб і підрозділів системи МВС України у сфері правопорядку з метою впровадження деонтологічних засад, в основу яких покладено можливість використання таких показників: відчуття населенням безпеки; задоволеність суспільства результатами роботи та спілкування з працівниками міліції; чисельність громадян, які вважають, що працівники міліції порушували їх права; громадська оцінка доброчесності працівників міліції;

  • сприйняття громадського контролю як засобу забезпечення реалізації деонтологічних засад діяльності міліції у сфері правопорядку, що передбачає можливість безпосереднього впливу на кадрову політику МВС України, забезпечення ефективного контролю за належним виконанням працівниками міліції професійних обов’язків та запровадження дієвих механізмів контролю за станом реагування міліції на звернення громадян тощо;

дістало подальший розвиток:

  • наукові розробки щодо використання деонтологічного підходу при дослідженні діяльності працівників міліції та з’ясовано, що деонтична складова має бути присутня в діяльності будь-якої служби та підрозділу міліції;

  • уявлення про загальне та особливе в закріпленні деонтологічних засад діяльності поліції Франції, Федеративної республіки Німеччина, Республіки Молдова, Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Північної Ірландії;

  • система знань щодо організаційної залежності форм визначення деонтологічних засад діяльності поліції зарубіжних країн у сфері правопорядку, від моделі охорони правопорядку на підставі чого визначено, що в зарубіжних країнах за ступенем підпорядкованості поліцейських підрозділів державній владі виокремлюються: централізована модель (у таких країнах деонтологічні засади діяльності поліції містяться в нормативно-правових актах) та децентралізована модель (деонтологічні засади діяльності поліції у сфері правопорядку можуть встановлюватись громадськістю);

  • припущення, що впровадження деонтологічних засад у практичній діяльності міліції України сприятиме формуванню позитивного іміджу її служб і підрозділів.
  1   2   3   4   5   6   7

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Вступ

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Розділ стадії та критерії ефективності практичної реалізації правової політики держави

М іністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Наукова концепція поколінь прав людини та механізм їх реалізації в сучасній україні

М іністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Розділ джерельна база дослідження маргінальної поведінки як виду правомірної поведінки особи

Міністерство внутрішніх справ україни київський національний університет...
Міністерство внутрішніх справ україни київський національний університет внутрішніх справ

Міністерство внутрішніх справ України Дніпропетровський державний...
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади реформування органів виконавчої влади в україні

Охорона права власності в україні
Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Міністерство освіти І науки України Національна академія внутрішніх справ України

Національна академія внутрішніх справ на правах рукопису
України, так І іноземців, поряд із правами І обов‘язками, складається також І з відповідальності, складовим елементом якої є адміністративний...

В дискурсі філософських парадигм
Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




fil.ocvita.com.ua
Головна сторінка