Пошук по сайту

Філософія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Нститут держави І права імені В. М. Корецького національної академії наук україни на правах рукопису Майданник Олена Олексіївна

Нститут держави І права імені В. М. Корецького національної академії наук україни на правах рукопису Майданник Олена Олексіївна





Сторінка1/18
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА імені В. М. КОРЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
На правах рукопису

Майданник Олена Олексіївна

УДК 342.53 (447)

Теоретичні проблеми контрольної функції парламенту України


Спеціальність 12.00.02 – конституційне право

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Науковий консультант:
Погорілко Віктор Федорович,

доктор юридичних наук,
професор,

чл-кор. НАН України
Київ - 2008


ЗМІСТ


ВСТУП 3

Розділ I. Загальна теорія контрольної функції Верховної Ради України – парламенту 23

1.1. Поняття контрольної функції Верховної Ради України – парламенту 23

1.2. Конституційні основи контрольної функції парламенту України 65

1.3. Правове регулювання парламентського контролю в Україні 88

1.4. Правозастосовчий процес реалізації українським парламентом
контрольної функції 109

1.5. Функція парламентського контролю в системі функцій
Верховної Ради України 134

Висновки до розділу I 170

Розділ II. Парламентський контроль у системі державного контролю в Україні 191

2.1. Загальна характеристика державного контролю та його види 191

2.2. Співвідношення парламентського контролю з іншими видами державного контролю в Україні 207

Висновки до розділу II 240

Розділ III. Основні напрями парламентського контролю в Україні 253

3.1. Система основних напрямів парламентського контролю в Україні 253

3.2. Парламентський контроль за виконанням законів України та інших,
прийнятих Верховною Радою України, нормативно-правових актів 267

3.3. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і
свобод людини і громадянина 292

3.4. Парламентський контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України 325

3.5. Парламентський контроль у бюджетно-фінансові сфері 352

3.6. Внутріпарламентський контроль за діяльністю народних депутатів України, органів та структурних підрозділів Верховної Ради України щодо
здійснення ними своїх повноважень 374

Висновки до розділу III 386

Розділ IV. Основні організаційно-правові форми здійснення Верховною Радою України контрольної функції 410

4.1. Поняття організаційно-правових форм здійснення парламентського
контролю, їх різноманітність і особливості 410

4.2. Форми здійснення парламентського контролю Верховною Радою України, її постійними і тимчасовими органами 430

4.3. Форми здійснення парламентського контролю народними
депутатами України 474

Висновки до розділу IV 503

Висновки 527

Список використаних джерел 578

Додатки 627

ВСТУП


Актуальність теми. В процесі становлення і розвитку України як демократичної, правової держави, формування громадянського суспільства в нашій країні все більше зростає роль Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади, і не лише з точки зору її пріоритетної законодавчої діяльності, а й здійснення інших функцій, зокрема установчої та функції парламентського контролю. Це особливо помітно у сучасний період, коли внаслідок здійснення конституційної реформи, глибинних політичних перетворень, в Україні відбуваються докорінні зміни у зв’язку з процесами її трансформації з президентсько-парламентської у парламентсько-президентську республіку, що суттєво позначається на підвищенні статусу Верховної Ради України, зростанні її владних повноважень у державному механізмі, активності і результативності здійснення функцій, покладених на неї Конституцією України. Серед них особливого значення набуває функція парламентського контролю. Зазначена обставина насамперед пов’язана із тим, що наша держава рішуче відмовилася від минулих командно-адміністративних методів державного керівництва і взяла курс на наближення його до сучасних форм і методів діяльності, притаманних демократичним державам світу.

В цих умовах Верховна Рада України, як найбільш значущий центр у соціально-політичному житті країни, зазнала кардинальних організаційних і функціональних змін, починаючи з її формування шляхом запровадження пропорційної виборчої системи, її структурних перетворень (фракції, коаліція депутатських фракцій, опозиція тощо), зростання відповідальності політичних партій, що представлені у парламенті, за виконання його функцій, в тому числі і функції парламентського контролю. Зазначені положення знайшли своє закріплення у змінах до Конституції України та у прийнятому 16 березня 2006 р. у Регламенті Верховної Ради України, в VІ-ому розділі якого регламентуються питання, пов’язані із здійсненням Верховною Радою України контрольної функції.

Контроль, що здійснюється парламентом, як представницьким органом народу України, маючи провідне значення, відіграє все більш вагому роль у реалізації встановленого в Конституції України (ст.3) принципу відповідальності держави перед людиною і суспільством за свою діяльність. Він набуває все більшого значення також і як невід’ємна складова механізму стримувань і противаг у діяльності владних органів Української держави.

Реформування державного механізму України, забезпечення режиму законності у всіх сферах суспільного і державного життя потребує, поряд із здійсненням інших заходів, вдосконалення системи державного контролю взагалі та парламентського контролю, як його невід’ємної складової, щодо неухильного виконання Конституції і законів України, щодо відповідності законодавству діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Динаміка зазначених процесів потребує наукового осмислення, пошуку і розробки ефективних механізмів здійснення контрольної функції, науково-теоретичного обґрунтування та впровадження дійових засобів реалізації функції парламентського контролю, законодавчого оформлення цієї функції парламенту. Це обумовлює актуальність теми дослідження, її теоретичне та практичне значення.

Актуальність дослідження закономірностей і тенденцій розвитку парламентського контролю, особливо – в контексті проведення політичної і державно-правової реформ в Україні, проблем законодавчого забезпечення контрольної функції парламенту є безспірною.

Провідне місце парламенту в державному механізмі України, що визначено його правовим статусом як представницького органу Українського народу і єдиного органу законодавчої влади, який виступає суб'єктом, уповноваженим Конституцією України на здійснення контрольної функції, обумовлює визначальну роль і значення парламентського контролю в системі державного контролю.

Світова практика парламентаризму свідчить, що реальне місце і роль парламенту у системі органів державної влади залежить, в значній мірі, від обсягу його контрольних повноважень, встановлених в Конституції і законах країни. Належна реалізація парламентом його повноважень, у вирішальній мірі, залежить від забезпечення організації і реального здійснення парламентського контролю.

Як орган законодавчої влади, парламент, приймаючи закони, має забезпечувати втілення їх у життя, виконання їх органами всіх гілок влади, консолідувати зусилля на подолання перешкод, що виникають на шляху їх реалізації. Цілком очевидно, що саме по собі прийняття закону не реалізує поставлених завдань щодо регулювання відповідних суспільних відносин, якщо не передбачено механізму його реалізації та не забезпечено ефективного контролю за впровадженням його в життя. тому особливої актуальності набуває питання практичної реалізації встановлених у п. 33 ст. 85 Конституції України повноважень Верховної Ради щодо здійснення парламентського контролю у визначених Конституцією межах. Саме парламентський контроль за діяльністю владних структур і установ спрямований на створення таких умов, які б сприяли підвищенню ефективності виконання державних завдань та функціонуванню всіх структур, посадових осіб, службовців органів державної влади в межах закону.

Контрольна функція Верховної Ради України є досить широкою за напрямами її здійснення і дуже розмаїтою за формами реалізації. Проте, діяльність парламенту у сфері здійснення контрольної функції на практиці не відзначається високою ефективністю.

Сьогодні в Україні в основному сформована розгалужена система суб'єктів парламентського контролю – Верховна Рада України в цілому, народні депутати, парламентські комітети, тимчасові спеціальні та слідчі комісії Верховної Ради, спеціально створені контрольні органи – Рахункова палата, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини тощо. Однак, на жаль, ефективність контрольної діяльності існуючих суб'єктів не достатньо висока. Це стосується і контролю за діяльністю Уряду, і контролю у галузі бюджету і фінансів, і в ряді інших сфер. Дослідження показало, що причинами недостатньо ефективного здійснення Верховною Радою України контрольної функції є:

  • відсутність фундаментальної теорії парламентського контролю;

  • те, що процес формування контрольної функції парламенту ще не можна визнати завершеним;

  • немає достатнього досвіду та напрацьованої практики контрольної діяльності парламенту України в нових соціально-економічних та політичних умовах;

  • невирішеність багатьох проблем, що пов'язані із недосконалістю законодавчої регламентації цієї функції парламенту;

  • недостатнє використання існуючими організаційними структурами парламенту, зокрема, тимчасовими спеціальними і тимчасовими слідчими комісіями, своїх повноважень.

Необхідно особливо наголосити, що на відміну від законодавчої, установчої та деяких інших функцій парламенту, які мають відповідне законодавче забезпечення їх практичної реалізації, посідають певне місце у законопроектній діяльності Верховної Ради України, контрольна функція парламенту врегульована фрагментарно, неповно, особливо щодо окремих суб'єктів, які мають повноваження з парламентського контролю, або врегульована застарілим законодавством.

Таким чином, необхідність науково-теоретичної розробки питань контрольної функції Верховної Ради України зумовлена:

- недостатністю системних вітчизняних досліджень з проблем теорії парламентського контролю у науці конституційного права;

- відсутністю науково-обґрунтованої фундаментальної теорії парламентського контролю;

- потребами юридичної практики і завданням розвитку законодавства.

Актуальність теми дослідження водночас посилюється тим, що формування громадянського суспільства в Україні та відповідної йому демократичної, соціальної, правової держави можливе лише за умови забезпечення ефективного контролю з боку народу, як першоджерела влади, яку він здійснює, зокрема, через сформований ним єдиний загальнодержавний представницький орган законодавчої влади – Верховну Раду України.

В Україні науковому дослідженню проблем парламентського контролю досить тривалий час не приділялося належної уваги.

Відсутність за радянських часів монографічних досліджень з питань контрольної функції парламенту обумовлювалася рядом політичних, правових й ідеологічних причин. Визначальне значення серед них мав встановлений державний лад, при якому не визнавалося ні розподілу влади, ні інших демократичних інститутів парламентаризму. Лише при дослідженні загальних питань політичних систем зарубіжних країн, сутності їх державності, форм і методів державного керівництва суспільством аналізувалися окремі аспекти питань парламентаризму. Значна увага дослідженню зазначених питань була приділена у роботах таких вчених як Баглай М.В., Бельсон Я.М., Гурвіч Г.С., Денисов А.І., Крилов Б.С., Крилова Н.С., Левін І.Д., Маклаков В. В., Марченко М.Н., Мішин А.О., Орзіх М.П., Стародубський Б.А., Топорнін Б.М., Туманов В.А.,Слива А.Я., Ентін Л.М., Юдін Ю.А. та інші.

За радянських часів, у різні роки і у різних аспектах, із загальнотеоретичних та історичних позицій досліджувалася проблема державного контролю як різновид соціального контролю і як одна з функцій державного управління. Значна увага дослідженню питань державного контролю була приділена у роботах В. Г. Афанасьєва, І. Л. Бачило, Д. М. Бахраха, В. М. Горшеньова, Б. М. Лазарєва, Л. Л. Потарикіної, Г. X. Попова, В. П. Портнова, Н. Г. Саліщевої, Б. В.Смірнова, С. С. Студенікіна, М. С. Студенікіної, М. С. Смиртюкова, Ю. О. Тихомирова, В. Є. Чіркіна, К. В. Шоріної, В. А. Юсупова, Ц. А. Ямпольської та інших авторів.

Окремі питання та сфери державного контролю тією чи іншою мірою досліджували у своїх працях вчені: В. Б. Авер'янов, Л. Р. Біла, Д. А. Бекерська, Л. К. Воронова, Є. В. Додін, Ю. П. Битяк, А. С. Васильєв, І. П. Голосніченко, С. В. Ківалов, Р. А. Калюжний, Л. В. Коваль, Є. Б. Кубко, Н. Р. Малишева, В. Ф. Опришко, І. М. Пахомов, П. М. Рабінович, А. О. Селіванов, М. Ф. Селівон, В. І. Семчик, В. Ф. Сіренко, О. Ф. Фрицький, В. В. Цвєтков, Л. К. Царьова та інші. На жаль, прогресивні розробки науковців у розглядуваній сфері не завжди втілювалися у життя, а державний контроль на практиці тривалий час використовувався як своєрідний силовий засіб впливу на суспільні відносини, який хоч і виконував до певної міри роль стримуючого фактору щодо неправомірної діяльності, однак не враховувалося таких важливих функцій контролю, якими є відновлююча і спрямовуюча функції.

Із розвитком демократичних процесів в нашому суспільстві та утвердженні України суверенною державою дослідженню окремих аспектів проблем вітчизняного парламентаризму з позицій досягнень світової теорії та практики присвятили фундаментальні праці такі вітчизняні вчені, як: О. Ф. Андрійко, Ю. Г. Барабаш, А. З. Георгіца, В. Журавський, О. Л. Копиленко, М. І. Козюбра, А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, В. І. Курило, Л. Т. Кривенко, О. В. Майданник, М. І. Мироненко, Г. О. Мурашин, О. Г. Мурашин, Є. В. Назаренко, В. Ф. Опришко, В. Ф. Погорілко, П. М. Рабинович, В. І. Селиванов, Є. А. Тихонова, Ю. М. Тодика, В. Л. Чубарєв, В. О. Шамрай, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко, Л. П. Юзьков та інші.

Відносно велика кількість публікацій, що присвячена дослідженню питань парламентського контролю в останній час, не знімає, а навпаки, підтверджує актуальність досліджуваної проблеми. Слід відмітити, що в юридичній науці до цього часу серед вчених немає єдності у поглядах стосовно обсягу необхідних повноважень Верховної Ради України у сфері парламентського контролю, щодо напрямів, форм, методів його здійснення, а також щодо багатьох інших аспектів реалізації парламентом цієї функції. Мають місце певні термінологічні і лінгвістичні розходження у визначені одних і тих же понять, а також різні філософські погляди щодо меж застосування спеціальних методологічних засобів у науковому дослідженні правових проблем парламентського контролю. В теоретичних дослідженнях існують різні погляди щодо визначення поняття "парламентаризм", стосовно виявлення співвідношення між формою правління та парламентаризмом, щодо основних тенденцій розвитку і вдосконалення парламентського контролю в Україні1 та інші.

Більш повного і глибокого дослідження потребують питання пов'язані із визначенням поняття, сутності, основних характерних ознак та складових функції парламентського контролю, його напрямів, форм і методів реалізації. Наявні розробки з питань названої проблематики лише створили певну необхідну базу для подальшого дослідження, аналізу, обґрунтування нових підходів при їх розгляді та формування нових концепцій. У сучасній вітчизняній науці конституційного права відсутні дослідження проблем основних напрямів парламентського контролю, форм і методів реалізації парламентом контрольної функції, правозастосовчого процесу реалізації Верховною Радою України функції парламентського контролю та ін.

Все зазначене дає підстави акцентувати увагу на тому, що необхідність і важливість дослідження проблем контрольної функції парламенту, у першу чергу, обумовлюється відсутністю фундаментальної теорії парламентського контролю, відсутністю в науці єдиного системного та комплексного дослідження питань названих проблем.

Таким чином, відсутність належної науково-теоретичної розробки теорії парламентського контролю у вітчизняній науці, потреби впровадження дійових засобів реалізації парламентського контролю, законодавчого оформлення цієї функції парламента обумовлює актуальність теми дослідження, її теоретичну та практичну важливість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відділі конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України відповідно до теми наукових досліджень відділу: РК 0101U001009 "Система органів державної влади в Україні", 2000-2002 рр. Обраний напрямок дослідження знаходиться у безпосередньому зв'язку з темою наукових досліджень, яка виконується відділом.

Правову та науково-теоретичну основу дослідження становлять Конституція України, вітчизняна і зарубіжна нормативна база, що визначає і регламентує процедуру здійснення функції парламентського контролю, праці вчених в галузі науки конституційного права і вчених, які безпосередньо здійснюють дослідження проблем парламентського контролю і парламентаризму в цілому, досвіду контрольної діяльності Верховної Ради України.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, що б на основі аналізу чинного законодавства, наукових розробок, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду у сфері діяльності парламенту по здійсненню контрольної функції, провести наукове дослідження проблем теорії контрольної функції Верховної Ради України, виявити стан і визначити закономірності, тенденції розвитку функції парламентського контролю в Україні, її організаційного та правового забезпечення, розробити пропозиції щодо підвищення ефективності і результативності здійснення Верховною Радою своїх конституційних контрольних повноважень. Отже, метою дослідження є розробка основ теорії контрольної функції Верховної Ради, розвиток методологічних та організаційно-правових аспектів реалізації Українським парламентом контрольної функції, а також розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері парламентського контролю.

Досягнення зазначеної мети забезпечується вирішенням наступних завдань:

  • проаналізувати співвідношення парламентського контролю з іншими видами державного контролю в Україні;

  • визначити зміст, характерні ознаки та складові функції парламентського контролю;

  • сформулювати загально-теоретичні визначення понять: "функція парламентського контролю", "напрями парламентського контролю", "форма парламентського контролю", "метод парламентського контролю", "правовідносини із здійснення парламентського контролю";

  • визначити систему напрямів парламентського контролю в Україні, виявити серед них основні, провести їх аналіз;

  • визначити й проаналізувати форми та методи реалізації Верховною Радою України контрольної функції;

  • визначити основні конституційні принципи здійснення парламентом України контрольної функції;

  • проаналізувати проблеми правового забезпечення функції парламентського контролю в Україні;

  • дослідити правозастосовчий процес реалізації парламентом України функції контролю;

  • виявити й проаналізувати особливості правовідносин з парламентського контролю;

  • визначити й проаналізувати місце парламентського контролю в системі функцій Верховної Ради, його роль у діяльності парламенту та інших органів державної влади;

  • проаналізувати стан і перспективи розвитку парламентського контролю в Україні;

  • розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення організаційного та правового забезпечення функції парламентського контролю в Україні.


Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із реалізацією функцій та повноважень парламенту України.

Предметом дослідження є парламентський контроль як функція Верховної Ради України, вітчизняна нормативна база, що становить правову основу здійснення парламентського контролю.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень, основним серед яких є діалектичний метод пізнання державно-правових явищ та сукупність спеціальних методів.

Основним методом, який використовувався при здійсненні дисертаційного дослідження, є загальнонауковий діалектичний метод пізнання державно-правових явищ, який дав змогу дослідити конституційно-правовий інститут парламентського контролю в Україні у динаміці його становлення і розвитку, взаємозв'язку цього інституту з іншими елементами держави і суспільства, забезпечив можливість проаналізувати чинне законодавство та практику його застосування щодо здійснення Верховною Радою України функції парламентського контролю.

Всебічний розгляд і дослідження питань теорії контрольної функції парламенту України обумовило необхідність застосування також таких загальнонаукових та спеціальних наукових методів, як історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний, функціональний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, методи моделювання і прогнозування, метод тлумачення норм, статистичний та інші методи дослідження.

Застосування історико-правового методу дало можливість дослідити еволюцію контрольної функції парламенту, процес її становлення і розвитку в діяльності Верховної Ради України. Завдяки застосування названого методу досліджено розвиток законодавства та практики реалізації парламентського контролю в нашій державі на різних історичних етапах.

Широко застосовувався в роботі метод порівняльно-правового аналізу при дослідженні законодавчого регулювання та досвіду реалізації парламентського контролю у зарубіжних країнах.

У дослідженні широко використовувалися методи системного та структурно-функціонального аналізу, формально-логічний та формально-юридичний методи. Із застосуванням системного методу в роботі досліджувалася природа функції парламентського контролю у взаємозв'язку із правовою системою України та правовими системами тих чи інших зарубіжних країн, існуючими формами державного правління, системами органів державної влади.

Завдяки застосуванню формально-логічного методу досліджувалася організація діяльності Верховної Ради України по реалізації функції парламентського контролю з точки зору її відповідності законам формальної логіки, закономірностям людського мислення.

Застосування в роботі формально-юридичного методу дало змогу дослідити організацію діяльності парламенту України по здійсненню функції парламентського контролю з точки зору її відповідності праву через призму юридичних категорій.

Через використання методів моделювання і прогнозування, у дослідженні здійснювався пошук оптимальної моделі парламентського контролю в Україні, організаційно-правових форм здійснення Верховною Радою України контрольної функції.

Використання методу тлумачення норм дало можливість з'ясовувати та роз'яснювати зміст правових норм, що регламентують повноваження Верховної Ради України з парламентського контролю, а статистичного методу – здійснити аналіз закономірностей діяльності парламенту України по здійсненню функції парламентського контролю шляхом оцінки показників його роботи.

Застосування названих та інших методів наукового пізнання гарантувало об'єктивність і достовірність дослідження питань теорії контрольної функції парламенту України, досягнення поставлених у дисертації цілей та розв'язання визначених у ній завдань.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає як у самому визначенні теми, так і у запропонованих підходах до розгляду і розуміння окремих її проблем. Робота є першим в Україні дослідженням на монографічному рівні, у якому поєднується аналіз теоретичних положень із практичним досвідом функціонування інституту парламентського контролю в Україні, досліджуються проблеми контрольної функції Верховної Ради України на основі аналізу вітчизняного законодавства, що прийнято за останні роки та практики його застосування, аналізу зазначених питань в історичному аспекті у зв'язку із розвитком наукової конституційної думки і законодавства щодо контрольної функції Верховної Ради України.

На відміну від попередніх досліджень проблем парламентських функцій, в роботі основну увагу приділено розробці основоположних питань саме теорії функції парламентського контролю. Особливість дисертаційного дослідження полягає також у намаганні комплексно дослідити інститут парламентського контролю. Комплексність підходу при проведенні дослідження знайшла свій прояв в аналізі причин і факторів, що сприяли формуванню, становленню і розвитку цієї парламентської функції в Україні, у розкритті впливу форми правління, національної правової системи, конституційних звичаїв, історичних традицій на визначення організаційно-правових форм, через які здійснюється функція парламентського контролю.

В результаті проведених досліджень в роботі сформульовано наукові основи парламентського контролю в Україні, розроблені питання теорії контрольної функції парламенту, як складової теорії парламентаризму, визначено концептуальні підходи, форми і засоби подолання існуючих недоліків у реалізації парламентом України контрольної функції. Це здійснено виходячи із результатів теоретичних досліджень, практики регулювання зазначених питань у діяльності парламентів зарубіжних країн, із урахуванням особливостей аналогічних процесів в Україні. Дослідження й аналіз змісту контрольних повноважень Верховної Ради України, реалізації нею контрольної функції, дало можливість розробити і внести деякі пропозиції стосовно дальшого вдосконалення законів України, які регулюють діяльність Верховної Ради у сфері здійснення парламентського контролю, створення спеціального Закону України "Про парламентський контроль в Україні".

Внаслідок проведених наукових досліджень одержано ряд результатів, які мають наукову новизну:

  • вперше здійснено комплексний аналіз парламентського контролю, як одного із видів діяльності парламенту щодо забезпечення законності у сфері функціонування органів державної влади, в результаті якого доведено, що парламентський контроль виступає провідним видом контролю в системі державного контролю в Україні. Зазначене місце парламентського контролю обумовлене, передовсім тим, що існування названого виду державного контролю випливає із самого права народу, як першоджерела влади, на здійснення контролю за функціонуванням органів і структур, через які здійснюється державна влада, статусом парламенту, як представницького і єдиного органу законодавчої влади, що формується і уповноважується на здійснення державної влади безпосередньо Українським народом;

  • На основі розгляду й аналізу понять "функції держави", "функції органів державної влади", виходячи із визначених характерних ознак й елементів функції парламентського контролю, запропоновано авторське визначення поняття “функція парламентського контролю”: Функція парламентського контролю – це одна із основних функцій Верховної Ради України, що охоплює всі напрями і види її контрольної діяльності, реалізується у визначених Конституцією та законами України межах і проявляється у здійсненні парламентом юридично значимих діянь, спрямованих на визначення ступеню відповідності діяльності та правових актів підконтрольних суб'єктів законам України, шляхом виявлення, отримання, аналізу, узагальнення отриманих даних, інформації з питань контролю, її оцінки на основі співставлення із приписами закону, та, при виявленні порушень, – застосуванні встановлених у законодавстві санкцій та інших заходів впливу щодо усунення виявлених порушень та запобігання їх у майбутньому;

  • визначено комплекс основних ознак функції парламентського контролю, до яких, зокрема, належать: - здійснення парламентського контролю у чітко визначених Конституцією і законами України межах; - спрямованість на виявлення та збір інформації стосовно діяльності підконтрольних суб'єктів з метою встановлення ступеню її відповідності приписам законів; - обов'язковість узагальнення й аналіз отриманої інформації; - обов'язковість об’єктивної оцінки отриманої інформації щодо діяльності підконтрольних суб'єктів; - спрямованість на вжиття визначених законами України заходів щодо усунення виявлених порушень, допущених підконтрольними суб'єктами та притягнення винних у порушенні до відповідальності; - спрямованість на розробку заходів щодо запобігання у майбутньому допущенню порушень законів України та ін.;

  • сформульована концепція основних напрямів контрольної діяльності парламенту України. Запропоноване авторське визначення поняття "основні напрями парламентського контролю": Основні напрями парламентського контролю в Україні – це напрями контрольної діяльності Верховної Ради України, які обумовлені соціальним призначенням даного органу та відповідають основним сферам його суспільної і державної діяльності.

  • визначено систему напрямів парламентського контролю в Україні, складовими якої, зокрема, є: - контроль за виконанням законів України та інших нормативно-правових актів, що прийняті парламентом; - контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина; - контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України; - контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням, за виконанням Державного бюджету України; - контроль за використанням одержаних Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України; - внутріпарламентський контроль за діяльністю народних депутатів України, органів та структурних підрозділів Верховної Ради України щодо здійснення ними своїх повноважень та ін. На основі аналізу положень Конституції та законів України з питань парламентського контролю, діяльності Верховної Ради України та зарубіжних парламентів по здійсненню контрольної функції зроблено висновок про існування серед всіх напрямів контрольної діяльності парламенту України, приоритетних, основних, до яких належать: - контроль за виконанням прийнятих парламентом законів України та інших нормативно-правових актів; - контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина; - контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України; - контроль за виконанням Державного бюджету України, надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням;

  • визначено, що основними видами діяльності парламенту України по здійсненню контрольної функції, зокрема є: а) планування контрольної діяльності парламенту; б) виявлення, отримання даних, інформації щодо процесів, які відбуваються у різних сферах суспільного і державного життя, стосовно діяльності підконтрольних парламентові суб'єктів; в) аналіз отриманої інформації; г) співставлення отриманої інформації, даних щодо діяльності підконтрольних парламентові суб'єктів із приписами чинних законів та її оцінка;

  • визначені й проаналізовані основні конституційні принципи здійснення парламентського контролю. Доведено існування тісних взаємних зв’язків між принципами парламентського контролю, загально-правовими принципами та основними принципами діяльності парламенту;

  • доведено, що норми законодавства України, які регулюють питання діяльності парламенту України по здійсненню функції контролю, утворюють новий правовий інститут – інститут парламентського контролю, який, в свою чергу, є підінститутом досить нового конституційно-правового інституту – інституту парламентського права;

  • розроблено теоретико-методологічні питання правозастосовчого процесу реалізації українським парламентом контрольної функції. Проаналізована структура правовідносин із здійснення парламентського контролю, визначено систему та види суб'єктів, уповноважених на здійснення парламентського контролю, підконтрольних парламентові суб'єктів, уточнено визначення об'єкту парламентського контролю;

зроблено висновок, що правозастосовчий процес реалізації Верховною Радою України контрольної функції відбувається через визначені процедури, в межах відповідних стадій;

  • доведено, що оскільки процес застосування компетентними суб’єктами із здійснення парламентського контролю свого права на контрольну діяльність урегульований процесуальними нормами і спрямований на реалізацію норм матеріального права ,контрольну діяльність парламенту слід розглядати як різновид юридичного процесу;

  • запропоновано визначити діяльність по здійсненню парламентського контролю парламентським контрольним процесом , оскільки вона зумовлена єдиними завданнями і метою щодо здійснення парламентського контролю, а отже - тісним взаємним зв'язком між всіма діями, які здійснюються при реалізації Верховною Радою України контрольної функції;

  • розроблено теоретичні питання щодо стадій парламентського контрольного процесу. Обґрунтовано висновок про наявність в межах названого процесу семи стадій, зокрема: - стадія планування та прогнозування контрольної діяльності парламенту; - стадія встановлення фактичного стану справ на основі перевірки діяльності підконтрольних суб'єктів; - стадія отримання даних, інформації стосовно діяльності підконтрольних суб'єктів; - стадія аналізу встановленого реального стану справ, отриманої інформації щодо діяльності підконтрольних суб'єктів та співставлення їх із приписами чинного законодавства та ін.;

  • сформульована концепція форм парламентського контролю в Україні. Запропоноване авторське визначення поняття "форма парламентського контролю": Форма парламентського контролю – це зовнішній прояв змісту контрольної діяльності парламенту в його конкретних контрольних діях, обумовлений повноваженнями парламенту, які встановлені в Конституції і законах України, що визначають порядок контрольної діяльності парламенту та юридичні її наслідки. Визначено й проаналізовано основні форми парламентського контролю в Україні, питання щодо співвідношення між ними;

  • на основі порівняльного аналізу таких форм парламентського контролю, як депутатський запит та інтерпеляція доведено, що немає переконливих підстав для їхнього ототожнювання, оскільки за всіма основними ознаками, окрім можливості звернення до членів уряду, інтерпеляція не відповідає критеріям депутатського запиту;

  • визначені й охарактеризовані основні методи здійснення парламентського контролю. Запропоноване авторське визначення поняття "метод парламентського контролю": Метод парламентського контролю – це обумовлений метою контролю засіб практичної реалізації завдань парламенту, прийом, спосіб здійснення парламентом, його органами, структурними підрозділами та парламентаріями повноважень, що охоплюються контрольною функцією парламенту;

  • в результаті аналізу ролі і значення функції парламентського контролю у здійсненні інших парламентських функцій доведено, що парламентський контроль, виступаючи у якості самостійної функції Верховної Ради України, в той же час може бути складовою частиною і способом здійснення інших функцій парламенту;

  • подальшого розвитку дістало положення про те, що контроль є закономірною та невід'ємною функцією парламенту. Роль цієї функції, як невід’ємного елементу механізму стримувань і противаг у діяльності органів державної влади, як засобу, що забезпечує утвердження принципу верховенства права у життєдіяльності українського суспільства і держави, неухильно зростає;

  • зроблено висновок про недосконалість нормативного регулювання функції парламентського контролю в Україні та обґрунтовано пропозиції щодо способів його вдосконалення, зокрема, шляхом прийняття Закону України "Про парламентський контроль в Україні", в якому слід визначити поняття парламентського контролю, принципи реалізації Верховною Радою України контрольної функції, напрями парламентського контролю в Україні, організаційно-правові форми, у яких здійснюється парламентський контроль в Україні тощо;

  • обґрунтовані пропозиції щодо внесення змін до законів України: "Про комітети Верховної Ради України", "Про Рахункову палату", "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", щодо питань парламентського контролю, запропонована авторська редакція проектів окремих їх статей.


Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю та новизною піднятих у дисертаційному дослідженні проблем та полягає у можливості застосування його результатів: - при реалізації Концепції державно-правової реформи в Україні, особливо – парламентської реформи, зокрема в частині, де мова йде про парламентський контроль; - при вдосконаленні чинного законодавства України у частині, що стосується питань парламентського контролю; - при розробці законопроекту "Про парламентський контроль в Україні", при вдосконаленні положень Регламенту Верховної Ради України та інших законодавчих актів з питань парламентського контролю.

Практичне значення дисертаційного дослідження також полягає в тому, що його основні положення можуть бути використані в роботі суб'єктів парламентського контролю.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджені при викладанні навчальної дисципліни "Конституційне право України" на юридичному факультеті Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства у Національному аграрному університеті (акт впровадження від 27.12.2006 р. №71); при викладанні навчальної дисципліни "Конституційне право України" на юридичному факультеті Білоцерківського державного аграрного університету (акт впровадження від 20.12.2007 р. № 4 ); при викладанні навчальної дисципліни "Конституційне право України" на юридичному факультеті Сумського Національного аграрного університету (акт впровадження від 21.12.2007 р. № 4).

Теоретичні розробки, викладені у дисертації, можуть застосовуватися у науково-дослідній роботі, в навчальному процесі, при розробці навчальних планів і програм з конституційного права України, конституційно-процесуального права, парламентського права на юридичних факультетах та правознавчих відділеннях вищих навчальних закладів, вони можуть використовуватися аспірантами та студентами при підготовці наукових робіт.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням. У ній не використані ідеї, що належать співавторам наукових публікацій. У процесі роботи над дисертацією автором досліджувалися й аналізувалися вітчизняне та зарубіжне законодавство з питань парламентської діяльності та здійснення парламентського контролю, спеціальна наукова література з досліджуваних питань, практика діяльності Верховної Ради України у сфері парламентського контролю. Науковий аналіз досліджених матеріалів дав можливість автору сформулювати ряд теоретичних висновків і розробити пропозиції, що носять самостійний, творчий характер.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на науково-практичній конференції "Концепція розвитку законодавства України", Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ – 1996; на науково-практичній конференції "Державно-правова реформа в Україні", Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ – 1997; науково-практичній конференції "Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом", Інститут законодавства Верховної ради України, Київ – 1998; на міжнародній науковій конференції "Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем" 17-20 жовтня 2000 р. Національна Академія Наук України. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, Київ – 2000; на міжнародній науково-практичній конференції "Парламентаризм в Україні: теорія та практика", Верховна Рада України, Інститут законодавства, Київ – 2001; на міжнародній науково-теоретичній конференції, присвяченій 80-річчю д.ю.н., проф. акад. АпрН України В.З.Янчука. – Київ, 26-27 травня 2005р. НАУ, Київ – 2005; на студентсько-аспірантській науково-практичній конференції НАУ 22 лютого 2006 р. НАУ, Київ – 2006; на міжнародній науково-теоретичній конференції, присвяченій 5-річчю створення юридичного факультету Національного аграрного університету. – Київ, 17-18 листопада 2006р. НАУ, Київ – 2006; на науково-практичній конференції молодих науковців НАУ. – Київ, 17 березня 2007 р. НАУ, Київ – 2007. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, на засіданнях відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, на міжкафедральному семінарі юридичного факультету ННІ Земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету.

Публікації. Основні результати, отримані автором у процесі роботи над темою дисертації, викладено в монографії "Парламентський контроль в Україні" (20 ум. друк. арк., видано у НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2004 р.) та в 44 публікаціях, 22 з яких у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Нститут вищої освіти національної академії педагогічних наук україни...
Розділ діагностика стану сформованості готовності майбутніх соціальних педагогів до роботи з соціальними сиротами 68

Національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова на...
Західні концепції глобалізації кінця хх-початку ХХІ століття (історико-теоретичний аналіз)

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова На правах рукопису
Трансформація економічної ролі та управлінсько – регуляторних функцій держави в ринковій системі україни

Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів денної та...
Уявлення про теорію держави та права як основну юридичну науку; закріплення знань про систему категорій теорії держави та права;...

Національний університет «Острозька академія» На правах рукопису Краковська Анжеліка Євгеніївна
Розділ соціальна функція держави І утвердження україни як соціальної держави

Стату т державної установи
Державна установа “інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського національної академії медичних наук україни” (надалі...

Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого на правах...
Права та обов'язки суб'єктів правовідносин з геологічного вивчення надр

Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” На правах...
Основні концепції національної держави в контексті європейської інтеграції та глобалізації 28

Національний університет «острозька академія» На правах рукопису Дроботов Сергій Анатолійович
Розділ функції права в процесі забезпечення принципів демократичної І правової держави

Національний університет біоресурсів І природокористування України...
Формування комунікативної компетентності майбутніх студентів-іноземців у допрофесійній підготовці



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




fil.ocvita.com.ua
Головна сторінка