Пошук по сайту

Філософія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

М іністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ на правах рукопису зубко георгій юрійович

М іністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ на правах рукопису зубко георгій юрійович





Сторінка1/3
  1   2   3


М





ІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
На правах рукопису

ЗУБКО ГЕОРГІЙ ЮРІЙОВИЧ
УДК 340.12:316.6
МАРГІНАЛЬНА ПОВЕДІНКА ЯК ВИД ПРАВОМІРНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

Гіда Євген Олександрович
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2011

ЗМІСТ


ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ МАРГІНАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ЯК ВИДУ ПРАВОМІРНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИ

11

Висновки до розділу 1

48

РОЗДІЛ 2. МАРГІНАЛЬНА ПОВЕДІНКА ОСОБИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

50

2.1 Теоретико-методологічні засади пізнання маргінальної поведінки як виду правомірної поведінки особи

50

2.2 Юридичний склад маргінальної поведінки особи

75

2.3 Причини та наслідки маргінальної поведінки особи

102

Висновки до розділу 2

125

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПРОФІЛАКТИКИ МАРГІНАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИ В УКРАЇНІ


128

3.1 Напрями профілактики маргінальної поведінки населення в Україні


128

3.2 Профілактика маргінальної поведінки серед працівників міліції України


154

Висновки до розділу 3

170

ВИСНОВКИ

173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

176

ДОДАТКИ

200

ВСТУП
Актуальність теми. З моменту появи таких категорій оцінки суспільного буття як “добро” і “зло”, які супроводжують нас через усю історію людства, практично всі соціально значущі явища можуть розглядатися саме з їх позицій. Поведінка людини, її вчинки, що характеризуються соціальною значимістю, не є винятком, а тому також можуть оцінюватись зі знаком “плюс” чи “мінус”. Поведінка людини є її важливою соціальною характеристикою, фактором, який визначає місце особи в суспільстві, є її ставленням до соціально-правової дійсності. Характер діяльності людини у сфері правового регулювання можна визначати, виходячи з оцінок, зафіксованих у правових нормах. Такими правовими діяннями особи є вчинки – правомірні чи протиправні, які в сукупності складають категорію “правова поведінка особи”. Незважаючи на те, що правова поведінка містить у собі дві протилежні й рівнозначні сторони, тривалий час вченими проводився аналіз лише поведінки протиправної (злочинної).

Правомірна поведінка – це поведінка, що відповідає приписам норм права; суспільно необхідна, бажана або соціально припустима, з точки зору інтересів суспільства, поведінка суб’єктів права, що відповідає приписам правових норм і забезпечується державою. Користь правомірної поведінки для суспільства очевидна. Не викликає сумнівів те, що виконання норм права та дотримання юридичних заборон сприяє конструктивному розвитку суспільства, виникненню позитивних змін, налагодженню ефективної роботи органів державної влади та місцевого самоврядування, досягненню консолідації української нації тощо. Соціально-правова напруга, виникнення значної кількості конфліктів призводить до руйнації ієрархії цінностей, що є фундаментом правомірної поведінки особи.

Посилення процесів соціального розшарування суспільства, зміни ціннісних орієнтирів та масова десоціалізація населення в Україні створили підстави для підсилення в нашому суспільстві маргінальних процесів. Як наслідок цього, з’являються особи з низьким рівнем правосвідомості, які характеризуються нормативно-правовою невизначеністю, внутрішньою відмовою від підкорення нормам права, тобто ці особи перебувають на межі правомірної поведінки. Вони підкоряються нормам права лише через страх перед покаранням за свої протиправні дії.

На науковому рівні проблема маргінальної поведінки як виду правомірної поведінки особи залишається невирішеною. Спроби наукового аналізу у працях вітчизняних та зарубіжних учених торкаються питань, суміжних із зазначеною проблематикою. Основоположником теорії маргінальності є Р. Парк. У подальшому дослідженням маргінальності як соціального явища займалися такі вчені, як: А. Атоян, Є. Балабанова, Ю. Бродецька, З. Голенкова, О. Єфремова, Є. Ігітханян, О. Нечаєва, І Попова, В. Радаєв, Є. Рашковський, Є. Стариков, Е. Стоунквіст, В. Шапінський, Б. Шапталов та інші. Проблеми маргіналізації суспільства вивчали І. Гордієнко-Митрофанова, Л. Кемалова, В. Зінич, С. Константінов, А. Свящук, В. Чернієнко. Дослідженню проблем особи маргінала приділяли увагу Р. Ануфрієва, В. Андрущенко, Є. Бистрицький, А. Маслов, Ю. Плюснін, В. Скорик, Ю. Стрєлковська, М. Черниш, О. Черниш, а маргінальну поведінку особистості вивчали А. Нікітін та В. Писарєв.

Серед теоретиків права, які вивчали питання правомірної поведінки, слід відзначити М. Бондаренка, Є. Гіду, В. Казакова, С. Кожевнікова, М. Костицького, В. Кудрявцева, В. Оксамитного, О. Поклонську, О. Смірнова, О. Тихомирова, Н. Тюріну, Н. Фролову, А. Шульгу та інших.

Проте поза увагою авторів залишилися питання щодо аналізу сутності маргінальної поведінки особи, визначення і характеристики її структурних елементів, видів, причин та наслідків. Це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та свідчить про її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з програмою Міністерства освіти і науки України “Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України”, загальною темою “Традиції і новації в сучасній Українській державності і правовому житті” (державний реєстраційний номер 0110U001195) на 2006 – 2010 рр., відповідає Плану заходів щодо реалізації Концепції реформування кримінальної юстиції України (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1153 від 27.08.2008) та вимогам наказу МВС України від 29.07.2010 № 347 “Про затвердження Переліку пріоритетних напрямків наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ на 2010–2014 роки”. Тема дисертації є складовою частиною “Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Національній академії внутрішніх справ на 2010 рік”, затверджена вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 8 від 26.05.2008), розглянута та схвалена відділенням державно-правових наук і міжнародного права Академії правових наук України у 2008 році (№ 56).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є комплексне дослідження сутності маргінальної поведінки як виду правомірної поведінки особи.

Досягнення поставленої мети зумовлює вирішення таких задач:

  • систематизувати теоретичні уявлення про розуміння маргінальної поведінки особи як виду правомірної поведінки ;

  • сформулювати авторські дефініції та дати їх тлумачення;

  • розкрити ознаки маргінальної поведінки особи;

  • здійснити класифікацію маргінальної поведінки особи;

  • визначити й охарактеризувати основні елементи складу маргінальної поведінки особи;

  • висвітлити причини маргінальної поведінки особи;

  • змоделювати наслідки маргінальної поведінки особи;

  • визначити напрями профілактики маргінальної поведінки населення України;

  • розкрити особливості профілактики маргінальної поведінки працівників міліції України.

Об’єкт дослідження – правова поведінка як явище правової дійсності.

Предмет дослідження – маргінальна поведінка як вид правомірної поведінки особи.

Методи дослідження. В основу роботи покладено комплексний підхід до аналізу маргінальної поведінки як виду правомірної поведінки особи. Поєднання філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів дозволило реалізувати вимоги об’єктивності, історизму, повноти, цілісності, обґрунтованості та системності дослідження. Діалектичний метод використовувався при дослідженні маргінальної поведінки як виду правомірної поведінки особи. Методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, у свою чергу, дозволили показати зв’язок та взаємовплив між конкретними соціальними явищами та всією соціальною дійсністю і навпаки, а також дослідити обрану тему в комплексі (розділ 1). Формально-логічний метод використовувався для правильного застосування понятійно-категоріального апарату, правил класифікації, формулювання й аналізу змісту юридичних понять (розділ 1, підрозділи 2.1, 2.2, 3.2). Синергетичний метод дозволив визначити маргінальну поведінку особи як складну організовану систему з певними структурними елементами (підрозділ 2.1). Метод класифікації використовувався при визначенні критеріїв поділу видів маргінальної поведінки особи (підрозділ 2.2). Конкретно-соціологічний метод з притаманними йому прийомами (інтерв’ювання, анкетування, спостереження) дозволив дослідити рівень розповсюдження маргінальних настроїв серед населення України, виявити кількісні та якісні показники маргінальної поведінки працівників міліції України (підрозділи 3.1, 3.2). Історичний метод зумовив визначення особливостей сучасного стану розробки проблеми маргінальної поведінки особи, а також дослідити етапи становлення і розвитку цього процесу в Україні. Метод правового моделювання дав можливість передбачити певні наслідки маргінальної поведінки особи (підрозділ 2.3). При аналізі маргінальної поведінки особи використовувався також соціологічний метод, за допомогою якого були виявлені причини й умови, що сприяють її виникненню (підрозділ 2.3). І, нарешті, слід відзначити психологічний метод, за допомогою якого вдалося з’ясувати, яким чином маргінальна поведінка особи може вплинути на правосвідомість певних категорій осіб (підрозділи 3.1, 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у сучасній українській юридичній науці комплексним монографічним дослідженням, у межах якого здійснено системну характеристику маргінальної поведінки як виду правомірної поведінки особи: розкрито її поняття, ознаки, структурні елементи, причини і наслідки, напрями профілактики маргінальної поведінки населення України та працівників міліції України.

У межах здійсненого дослідження одержано результати, що мають наукову новизну, зокрема:

вперше:

  • виокремлено ознаки маргінальної поведінки особи: 1) об’єктивна зумовленість; 2) низький рівень правової культури та правової свідомості суб’єкта маргінальної поведінки; 3) має форму внутрішньо особистісного конфлікту; 4) небажання людини пізнати не тільки правову дійсність навколо себе, а й те, що їй гарантовано державою; 5) нехтування суспільними цінностями на догоду власним амбіціям та інтересам; 6) дотримання та виконання норм права через небажання нести відповідальність;

  • визначено критерії класифікації маргінальної поведінки особи: 1) за сферою суспільних відносин; 2) залежно від суб’єкта; 3) залежно від психічних чинників; 4) залежно від реакції на дію механізму правового регулювання; 5) за формою прояву; 6) за критерієм стабільності; 7) залежно від потреб, які задовольняються;

  • проаналізовано склад маргінальної поведінки особи. Модель складу передбачає наявність чотирьох елементів: а) об’єкт; б) об’єктивна сторона; в) суб’єкт; г) суб’єктивна сторона;

удосконалено:

  • категорію “маргінальна поведінка особи”, зокрема, під нею пропонується розуміти – вид правомірної поведінки, що зумовлена об’єктивною дійсністю, низьким рівнем правової культури та правової свідомості особи, протікає у формі внутрішньоособистісного конфлікту, виражається у нехтуванні суспільними цінностями, враховує лише власні амбіції та інтереси, полягає у дотриманні правових заборон і виконанні обов’язків через небажання нести відповідальність;

  • систему знань про причини маргінальної поведінки особи;

дістали подальшого розвитку:

  • уявлення вчених щодо розуміння маргінальної поведінки особи як явища правової дійсності та виду правомірної поведінки;

  • моделі наслідків маргінальної поведінки особи, серед яких автор виокремив: руйнування внутрішніх регуляторів, що обумовлюють необхідність суспільно-корисної поведінки; зростання кількості правопорушень; збільшення кількості суб’єктів маргінальної поведінки; появу конфліктних ситуацій між групами та верствами населення тощо;

  • наукові ідеї про основні заходи профілактики маргінальної поведінки населення України;

  • положення щодо особливостей профілактичних заходів маргінальної поведінки працівників міліції України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації сформульовано й обґрунтовано висновки та пропозиції, які сприятимуть подальшому осмисленню питань, пов’язаних з маргінальною поведінкою як видом правомірної поведінки особи.

Наукові висновки та пропозиції, представлені та доведені в дисертаційному дослідженні, були використані:

  • у сфері правотворчості – як теоретичний матеріал для підготовки матеріалів щодо розробки змін до деяких законів України, щодо посилення адміністративної відповідальності за порушення норм КУпАП (акт впровадження у законотворчу діяльність Верховної Ради України від 21.12.2011);

  • у сфері правозастосування – для покращення якості та ефективності діяльності суб’єктів правозастосування (акт впровадження в практичну діяльність Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 29.10.2011);

  • у навчальному процесі – для підготовки навчально-методичних матеріалів, а також під час викладання таких навчальних курсів як “Теорія держави і права”, “Актуальні проблеми теорії держави та права” й інших галузевих юридичних дисциплін із відповідних тем (акт впровадження у навчальний процес Національної академії внутрішніх справ від 21.09.2011);

  • у науково-дослідній сфері – для здійснення подальших загальнотеоретичних, галузевих досліджень питань правомірної поведінки особи (акт впровадження в наукову діяльність Національної академії внутрішніх справ від 15.09.2011).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження апробовані автором під час його обговорення на засіданнях кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ, а також оприлюднювались на міжнародних наукових (науково-практичних) конференціях: “Актуальні проблеми конституційного реформування в Україні” (Харків, 2010); “Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави” (Одеса, 2010); “Актуальні проблеми нормативно-правового забезпечення діяльності та професійної підготовки працівників правоохоронних органів” (Івано-Франківськ, 2011) та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Філософські, методологічні й психологічні проблеми права” (Київ, 2010); “Закарпатські правові читання” (Ужгород, 2010); науково-практичних конференціях: “Актуальні питання управління органами внутрішніх справ у сучасних умовах” (Київ, 2009), “Імперативи розвитку юридичної та безпекової науки” (Київ, 2010); “Актуальні проблеми правоохоронної діяльності” (Київ, 2010) та були опубліковані у збірниках матеріалів цих конференцій.
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

М іністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Наукова концепція поколінь прав людини та механізм їх реалізації в сучасній україні

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Вступ

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Розділ стадії та критерії ефективності практичної реалізації правової політики держави

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Нато (North Atlantic Treaty Organization) – Організація Північноатлантичного договору, або Північноатлантичний Альянс

Міністерство внутрішніх справ україни київський національний університет...
Міністерство внутрішніх справ україни київський національний університет внутрішніх справ

Міністерство внутрішніх справ України Дніпропетровський державний...
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади реформування органів виконавчої влади в україні

Національна академія внутрішніх справ на правах рукопису
України, так І іноземців, поряд із правами І обов‘язками, складається також І з відповідальності, складовим елементом якої є адміністративний...

В дискурсі філософських парадигм
Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Охорона права власності в україні
Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Н аціональна академія внутрішніх справ на правах рукопису безносюк андрій миколайович
Система кримінально-процесуальних гарантій при здійсненні кримінального судочинства



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




fil.ocvita.com.ua
Головна сторінка