Пошук по сайту

Філософія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ На правах рукопису мосьондз сергій Олександрович

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ На правах рукопису мосьондз сергій Олександрович





Сторінка1/5
  1   2   3   4   5
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ внутрішніх справ
На правах рукопису
МОСЬОНДЗ Сергій Олександрович
УДК 351.824.1:340.114.3(477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ НАУКИ В УКРАЇНІ
Спеціальність 12.00.07 − адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук


Науковий консультант:

Кузьменко Оксана Володимирівна

доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП…..............................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. Наука як стратегічний ресурс розвитку українського суспільства.......................................................................................................16

    1. Еволюція теоретичних поглядів на становлення та розвиток науки.......................................................................................................16

    2. Наука як невід‘ємна складова національної культури.....................34

    3. Трансформація науки в умовах глобалізаційних викликів...............59

Висновки до розділу 1.......................................................................................74
РОЗДІЛ 2. Теоретико-концептуальні засади державної політики у сфері науки в Україні...............................................................................................77

    1. Державна політика у сфері науки як предмет правових досліджень та теоретичного аналізу..........................................................................77

    2. Цілі та пріоритетні напрями державної політики у сфері науки в Україні....................................................................................................104

    3. Прогнозування, стратегічне планування та цільове програмування у сфері науки в Україні............................................................................128

Висновки до розділу 2.....................................................................................151
РОЗДІЛ 3. Публічно-правові засади державної політики у сфері науки в Україні..........................................................................................................154

    1. Нормативно-правові засади державної політики у сфері науки в Україні....................................................................................................154

    2. Публічна адміністрація в механізмі державної політики у сфері науки в Україні......................................................................................182

    3. Форми та методи державної політики у сфері науки в Україні....................................................................................................212

Висновки до розділу 3.....................................................................................240
РОЗДІЛ 4. Організаційні засади державної політики у сфері науки в Україні.............................................................................................................243

    1. Кадрове забезпечення державної політики у сфері науки в Україні....................................................................................................243

    2. Інформаційно-аналітичне забезпечення державної політики у сфері науки в Україні......................................................................................265

    3. Фінансове забезпечення державної політики у сфері науки в Україні....................................................................................................289

Висновки до розділу 4.....................................................................................305
РОЗДІЛ 5. Адміністративно-правова охорона сфери науки

в Україні.. . 308

    1. Сутність та особливості адміністративно-правової охорони сфери науки в Україні....................................................................................................308

    2. Контроль та нагляд у сфері науки в Україні......................................328

    3. Адміністративна відповідальність за порушення норм, якими регулюється сфера науки в Україні.....................................................346

Висновки до розділу 5.....................................................................................365
ВИСНОВКИ....................................................................................................368
ДОДАТКИ.......................................................................................................379
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................403

ВСТУП
Актуальність теми. Проголошення незалежності, формування громадянського суспільства, зміна економічних умов господарювання, ідеології розвитку ринкових відносин в Україні – усе це поставило нові завдання перед владою щодо публічного адміністрування у сфері науки. В умовах глобалізаційних викликів форми організації науки, що історично склалися, не могли залишатися незмінними, тому виникла нагальна необхідність трансформації державної політики у зв’язку з переходом від виключно державної науки до створення нових механізмів публічного адміністрування, джерел фінансування й організації наукової діяльності. Крім того, у зв‘язку з ускладненням об‘єкта публічного адміністрування, у якому з‘явилися ринкові елементи, необхідно було розробити ефективні механізми, які б забезпечували розвиток науки й одночасно створювали умови для підвищення її економічної та соціальної ефективності.

За останні 20 років держава брала активно участь у створенні елементів ринкової інноваційної системи й адаптації науки як її найважливішого елемента до нових політичних, соціальних та економічних умов. Проте, заходи органів публічної адміністрації у цій царині не завжди були системними та послідовними. У результаті нові та старі форми організації науки не тільки існують паралельно, але й певною мірою конфліктують. За рядом напрямів публічного адміністрування науки не має адекватного кадрового, інформаційно-аналітичного та фінансового забезпечення. Також очевидною є деградація значної кількості наукових галузей за важливими напрямами наукових досліджень і розробок, міграція наукової робочої сили за кордон.

Недосконалість реформування державного сектора науки викликають серйозну занепокоєність наукового співтовариства. За результатами ж проведеного анкетування серед працівників наукової сфери 49,7% респондентів вважають, що причина такого стану полягає у неналежності публічного адміністрування сферою науки на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

У зв‘язку із цим виникає нагальна потреба в аналізі та оцінці результатів вже проведених реформ і розробці теоретичної бази для вирішення проблем на державному рівні, що виникають у науковій галузі. Осмислення накопиченого досвіду публічного адміністрування й визначення можливих напрямів розвитку науки особливо актуальним є саме зараз, коли з‘явилися ресурси для її реструктуризації та ставляться масштабні реформаторські завдання.

Важливі аспекти науки та її публічного адміністрування, взаємозв’язків держави, політики та наукової сфери, діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері науки в Україні досліджувалися багатьма відомими вітчизняними та зарубіжними науковцями.

Питаннями становлення української науки займалися Г.О. Андрощук, В.П. Андрущенко, А.П. Бердашевич, Н.В. Березняк, Н.І. Вавіліна, А.П. Гончаренко, Г.М. Добров, В.М. Євтушенко, І. Ю. Єгоров, Т.К. Кваша, В.В. Кохан, В.Г. Кремень, В.М. Куранда, В.І. Кушерець, В.К. Мамутов, Л.А. Мусіна, Т.В. Писаренко, Ю.О. Рижкова, Т.В. Шокун, О.C. Попович, А.В. Ямчук.

Теоретико-концептуальні аспекти різних видів державної політики розглядали П.І. Гаман, В.Г. Горник, Г.І. Груба, І.І. Кириченко, Л.В. Козлова, С.В. Корнійчук, О.І. Кронос, М.С. Кряж, І.О. Макаренко, В.Л. Міненко, О.А. Мельниченко, Н.Р. Нижник, О.О. Підгайна, А.О. Плакіда, Р.А. Попов, Л.М. Сергєєва, Р.П. Сторожук, Я.С. Стрілько, А.А. Халецька, І.І. Хожило, І.В. Цибуліна, О.О. Шевченко, О.В. Штанська, О.В. Ядранська.

Вагомий вплив у формування положень дослідження на адміністративно-правову природу державної політики здійснив доробок таких вчених, як Д.Є. Андрєєвої, І.В. Арістової, Н.О. Безпалої, В.Т. Білоуса, Т.О. Гуржія, Н.А. Железняк, Б.А. Кормича, Т.М. Кравцової, Л.Ф. Кривачук, В.Ю. Крука, К.Б. Левченко, О.Ю. Меліхової, А.О. Монаєнка, В.І. Олефіра, В.П. Печуляка, Д.В. Приймаченка, Т.О. Тихомирової, К.Б. Шевченко, Ю.В. Якимець, О.Н. Ярмиша.

В основу наукових праць В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, З.С. Гладуна, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В. Конопльова, Є.Б. Кубко, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, Є.В. Курінного, Д.М. Лук’янця, Р.С. Мельника, О.І. Миколенка, Н.М. Мироненко, С.В. Пєткова, О.П. Рябченко, А.О. Селіванова, С.Г. Стеценка, В.В. Цвєткова, М.Я. Швеця, Ю.С. Шемшученка, О.Ю. Янчук покладено проблеми визначення статусу та функціонування органів публічної адміністрації в цілому та у сфері науки зокрема.

При цьому проблематика державної політики у сфері науки комплексно не досліджувалась. Переважна більшість вчених або висвітлюють її фрагментарно, або не торкаються зовсім.

Між тим на сучасному етапі розвитку українського суспільства констатується факт відсутності концептуального уявлення про зміст державної наукової політики, про механізми її формування та реалізації. Не з’ясовані її цілі, завдання, принципи та пріоритети, не встановлені критерії ефективності. За браком чітких стратегічних орієнтирів державна діяльність у сфері науки набула безсистемного, неузгодженого та фрагментарного характеру. Програми розвитку ґрунтуються на сумнівних гіпотезах і недостовірних розрахунках, переслідують суперечливі необґрунтовані цілі, виходять з суб‘єктивної оцінки детермінант науки. Розпорошуються організаційні зусилля, нераціонально витрачаються наявні ресурси. Значною мірою ситуацію ускладнюють прогалини вітчизняного законодавства, архаїчність механізмів моніторингу, системні вади публічного адміністрування та контролю у ході здійснення наукової діяльності, недостатня ефективність адміністративно-правових засобів охорони наукової сфери. Не враховуються світові тенденції розвитку науки та її публічного адміністрування.

Викладене вимагає необхідність формування нової державної політики у сфері науки в Україні, котра б мала комплексний, міжгалузевий характер, переслідувала конкретні цілі, базувалася на органічній системі планових документів, підкріплювалась дієвим механізмом реалізації, провадилась у рамках єдиної політики суспільного розвитку.

Зазначене зумовлює актуальність обраної теми, а також необхідність ґрунтовного дослідження проблем адміністративно-правових засад державної політики у сфері науки в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось в рамках Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України (Постанова Верховної Ради України від 13.07.1999 № 916-XIV), Додаткових заходів щодо забезпечення розвитку наукової сфери (Указ Президента України від 10.09.2011 № 906/2011), Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр. (Наказ МВС України від 29.07.2010 № 347), Пріоритетних напрямів розвитку правової науки в Україні на 2010–2015 рр. (Постанова загальних зборів АПрН України від 28.08.2009 № 2/04-2).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вироблення, на основі аналізу наукових та історіографічних джерел, законодавства й нормативних актів, узагальнень практики роботи органів публічної адміністрації наукової сфери та зарубіжного досвіду, концептуального бачення вирішення проблеми адміністративно-правових засад державної політики у сфері науки в Україні.

Для досягнення мети дослідження визначені наступні задачі:

  • розкрити історично-правові передумови виникнення та етапи розвитку вітчизняної науки як невід‘ємної складової національної культури;

  • визначити підстави трансформації науки в умовах глобалізаційних викликів;

  • з‘ясувати особливості змісту державної політики у сфері науки як предмета адміністративно-правового регулювання та теоретичного аналізу;

  • визначити цілі, завдання, пріоритетні напрями державної політики у сфері науки в Україні в адміністративно-правовому контексті;

  • запропонувати шляхи підвищення ефективності прогнозування, стратегічного планування та цільового програмування в сфері науки в Україні;

  • окреслити коло реальних і потенційних загроз національним інтересам в науковій сфері, визначити оптимальні шляхи їх нейтралізації;

  • уніфікувати правову основу державної політики у сфері науки в Україні;

  • визначити місце та роль публічної адміністрації в механізмі державної політики у сфері науки в Україні;

  • виокремити етапи становлення органів публічної адміністрації у сфері науки в Україні;

  • охарактеризувати форми та методи державної політики у сфері науки в Україні;

  • визначити адміністративно-правові закономірності формування системи правового та організаційного забезпечення державної політики у сфері науки в Україні;

  • розробити комплекс заходів, спрямованих на вдосконалення вітчизняної системи збору, систематизації та узагальнення інформації про стан науки в Україні;

  • з‘ясувати юридичну природу адміністративно-правової охорони сфери науки в Україні;

  • окреслити перспективні напрями вдосконалення публічного контролю та нагляду у сфері науки в Україні;

  • виробити комплексний підхід до вирішення актуальних правових, організаційних та інших проблем функціонування інституту адміністративної відповідальності за порушення норм, якими регламентується сфера науки.

Об’єктом дослідження є державна політика у сфері науки в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади державної політики у сфері науки в Україні.

Методи дослідження обрані з урахуванням мети та задач дослідження, його об’єкта і предмета. У ході дослідження використовувались загальнонаукові, спеціальні та інші методи, методологічні принципи та підходи юридичної науки. Вони застосовувалися для вирішення поставлених задач та забезпечують достовірність отриманих результатів, висновків та рекомендацій. В основу дисертації покладено діалектичний метод, як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ в їх протиріччях, розвитку та змінах, що дало можливість дослідити проблеми науки в єдності їх політико-правового та соціально-економічного змісту. Крізь призму діяльнісного підходу наука розглядається як специфічна форма людської активності, спрямована на задоволення певних потреб (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). На основі системного підходу досліджено державну політику у сфері науки в Україні, як цілісну множину елементів у сукупності відношень і зв’язків між ними та навколишнім середовищем (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Метод аналізу використаний в ході розгляду джерел державної політики у сфері науки в Україні, складових механізму адміністративно-правової охорони сфери науки, змісту нормативно-правових актів, якими регулюються відносини в кореспондуючій сфері (підрозділи 3.1, 5.1.). Метод абстрагування дозволив відійти від несуттєвих властивостей, зв’язків і відношень такого багатогранного явища, як державна політика у сфері науки, й зосередитись на найбільш важливих, з точки зору цілей дослідження, його рисах і закономірностях (підрозділи 2.1, 2.2 та ін.). Метод синтезу найвиразніше проявився при формулюванні низки загальнотеоретичних положень, визначенні засад державної політики у сфері науки, розробці пропозицій щодо змін до чинного законодавства (підрозділи 2.3, 3.1, 5.3). Функціональний метод сприяв визначенню компетенції, функцій і повноважень органів публічної адміністрації у сфері науки в Україні (підрозділи 3.2, 3.3). Синергетичний підхід застосовано для визначення засад стратегічного планування та цільового програмування в сфері науки. На його основі зроблено висновок про те, що загальна ефективність стратегії (плану, програми) розвитку науки має перевищувати простий сумарний ефект її окремих заходів (підрозділ 2.3). За допомогою метода дедукції на основі знань про загальний стан і тенденції розвитку інститутів суспільства, держави та права були окреслені перспективні напрями удосконалення державної політики у сфері науки в Україні (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2). Індуктивний метод дав змогу узагальнити та висвітлити системні недоліки забезпечення державної політики у сфері науки в Україні шляхом розкриття конкретних практичних проблем (підрозділи 4.1, 4.2, 4.3).

Широко використовувались і спеціальні методи наукових досліджень: формально-логічний – при побудові авторських дефініцій і класифікацій; логіко-семантичний – при розробці пропозицій щодо вдосконалення змісту положень законодавства про науку; історико-правовий – при дослідженні генезису державної політики в сфері науки; порівняльно-правовий – при компаративному аналізі актів вітчизняного законодавства про науку; логіко-юридичний – при виробленні практичних рекомендацій у сфері нормотворення та правозастосування; соціологічний – при проведенні анкетувань, інтерв’ювань та опитувань посадових осіб органів публічної адміністрації у сфері науки; статистичний – при вивченні негативних наслідків деліктологічної ситуації у сфері науки.

Емпіричну основу дослідження становлять: акти вітчизняного, міжнародного та зарубіжного законодавства; наукові публікації (монографії, підручники, посібники, статті); дисертації, автореферати дисертацій; матеріали правозастосовної, зокрема, юрисдикційної практики Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Державної служби інтелектуальної власності України, Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України, зведені дані опитувань 412 посадових осіб органів публічної адміністрації у сфері науки в Україні.
  1   2   3   4   5

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Нато (North Atlantic Treaty Organization) – Організація Північноатлантичного договору, або Північноатлантичний Альянс

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Розділ стадії та критерії ефективності практичної реалізації правової політики держави

М іністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Наукова концепція поколінь прав людини та механізм їх реалізації в сучасній україні

М іністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Розділ джерельна база дослідження маргінальної поведінки як виду правомірної поведінки особи

Міністерство внутрішніх справ україни київський національний університет...
Міністерство внутрішніх справ україни київський національний університет внутрішніх справ

Міністерство внутрішніх справ України Дніпропетровський державний...
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади реформування органів виконавчої влади в україні

Охорона права власності в україні
Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Міністерство освіти І науки України Національна академія внутрішніх справ України

Національна академія внутрішніх справ на правах рукопису
України, так І іноземців, поряд із правами І обов‘язками, складається також І з відповідальності, складовим елементом якої є адміністративний...

В дискурсі філософських парадигм
Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




fil.ocvita.com.ua
Головна сторінка