Пошук по сайту

Філософія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Конспект уроку класної години на тему: "Збережемо честь збудуємо славу!"

Конспект уроку класної години на тему: "Збережемо честь збудуємо славу!"





Конспект уроку класної години на тему: "Збережемо честь – збудуємо славу!",

Тема: "Збережемо честь – збудуємо славу!",

Мета: розвиток навичок самовдосконалення тіла і духу на прикладах епохи Запорізької Січі; виховання поваги до історичної спадщини нашого народу; сприяти формуванню патріотизму, толерантності; розширити уявлення учнів про історію, культуру, традиції українського козацтва; формувати в учнів почуття особистої відповідальності та гордості за долю своєї держави та українського народу, ціннісне ставлення до суспільства, мови, сім’ї, самого себе; розвивати критичне мислення та мовлення учнів.


Обладнання: державні символи України; костюми для сценки; фотоілюстрації, плакати; інформаційно-освітні ресурси.

 

Хід уроку.

І. Вступне слово вчителя. Оголошення теми уроку.

Учитель У кожної людини є велика Батьківщина—країна, де вона народилася. Наша держава називається Україною. Вона має славну і давню історію, прекрасну мову і високу культуру. Сьогодні ми з вами поведемо мову про рідну землю. Нехай тему нашої розмови вам підкажуть такі слова:

"Так ось вона. Січ! Ось ти, гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну" — писав у своєму творі "Тарас Бульба" ,М.В.Гоголь.
 Учень: Крізь століття лине слава про українських козаків. Волелюбне козацтво показало усьому світові не тільки своє лицарство, а й здатність утворити державу. Нею стала Запорізька Січ, яка проіснувала близько 300 років. І сьогодні ми будемо розмовляти саме про Запорізьку Січь та козаків.
Учень:

Думка

(Т. Г. Шевченко)

Тече вода в синє море,
Та не витікає;
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грав серце козацькеє,
А думка говорить:
«Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люди,
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати»
Ні поговорити».

Сидить козак на тім боці,—
Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться,—
Спіткалося горе.
А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак — шляхи биті
Заросли тернами.

Учень: Запорізька Січ - столиця козацької республіки, місце, де знаходився цвіт козацтва. Люди, які там жили, звалися козаками. Там не було ні міст, ні сіл, лише один степ. Оскільки вони поселялися за річкою Дніпро, за її порогами, вони називали себе запорозькими козаками.

Ймовірно, першою такою Січчю була та, що її звели 1556 р. на острові Малій Хортиці козаки під проводом українського православного князя Дмитра Вишневецького. http://school.xvatit.com/images/9/9e/9-13.jpg
Учень: Січ була місцем, де козаки обговорювали найважливіші питання свого життя. Такі зібрання називали радами (від слова радитися, обговорювати). Козацькій раді належала вся влада. Право голосу на ній мав кожен запорожець. Такий спосіб улаштування життя громади називають республікою. Ось чому Запорізьку Січ вчені визначають як козацьку республіку. Козацька рада виносила ухвали про війну та мир, військові походи, приймала чужоземних посланців або відправляла козаків до інших держав, карала винних тощо. Зазвичай рада збиралася кілька разів на рік: у перший день нового року, у день Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня за теперішнім літочисленням), на другий-третій день після Великодня. Але могли збиратися й надзвичайні ради.

Уривок з фільму

Учень 3: На раді козаки обирали собі керманичів - козацьку старшину - кошового отамана (або гетьмана), суддю, писаря, осавула, обозного. Козацькими старшинами ставали найзаслуженіші, найгідніші козаки, які показали себе в битвах чи походах. Обрані на посаду, вони отримували відзнаки, що символізували їхню владу. Такі символи-відзнаки козацької влади називали клейнодами. До них належали корогва, бунчук, булава та печатка з гербом, згодом за клейноди мали також перначі, литаври, палиці тощо. Булава була символом гетьманської влади. Коли запорожці обирали гетьмана, то вручали йому булаву; якщо його скидали, то відбирали й булаву. Символом влади судді була військова печатка, символом влади військового писаря - срібний каламар (чорнильниця), символом влади довбиша - литаври. Клейноди були святинею Січі, втрату їх вважали великою ганьбою.
Учень : Булава

Булава – це влади знак,
Що втрима в руках не всяк.
До тієї булави
Треба, друже, голови!
В кошового булава
Рік всього в руках була.
А тоді на Раді він
Звіт тримав з усіх сторін:
Що зробити встиг за рік
Цей шановний січовик.

http://school.xvatit.com/images/e/e0/9-15.jpg

Учень

Отаман кошовий

Попереду всього війська
Виступає отаман.
Чи далеко бій, чи близько,
В ньому він найстарший пан.

Він суддя всім і товариш,
Батьком козаки зовуть.
Кошових багато знаєм,
Що дали в майбутнє путь
Волелюбній Україні –
Нашій рідній Батьківщині.

Учень: Довкола площі були побудовані хатки, так звані „коші” (з плетеними стінами), або „курені”. Ті хатки були накриті очеретом, або кінськими шкірами. В такій хатці жив один курінь з курінним отаманом. Та козаки тільки спали тут, або пересиджували в сльотливі дні, лагодячи одіж або чистячи зброю. В погідні дні перебували на площі або в степу за рікою. Там вправлялися в їзді верхи, в стрілянні з рушниць і гармат, та направляли човни.

Учень: По середині Січі стояла невелика церква св. Покрови, знадвору дуже скромна, але в середині повна золота й срібла, бо козаки були побожні й дуже дбали про свою церкву,

Хто хотів стати козаком, мусить наперед служити три роки в старого козака за джуру (слугу й помічника). Він робив усяку роботу й носив за козаком другу рушницю й потрібні клунки. Щойно потім, коли вивчився від того козака орудувати зброєю й набрав вправності в битвах, ставав правдивим козаком і діставав зброю: рушницю, шаблю, спис, лук і стріли.

Учень: Козаки вбиралися просто: в грубу сорочку, в кирею (довгий плащ без рукавів). За широким поясом носили пістолі й люльку, через плече носили торбинку з харчами і кулями, а до пояса на ремінець присиляли ще й порошницю з порохом. Їли сушену рибу і печене м’ясо та риб’ячу юшку, бо риби в ріках та всякого звіря та птаства в степу було дуже багато. Пекли сухарі з пшеничної муки.

Жінок на Січі не було і ніхто не смів мати на Січі жінки, навіть сам отаман. За це грозила кара смерті. Коли козак був жонатий, то жінка й діти жили десь на селі, або на хуторах, по так званих „зимовиках”. Там жив і козак, коли не було війни. Він господарив, вів велику пасіку, ловив звірів, а завжди частину з того віддавав на Січ. Там звичайно й зимував. А коли кошовий отаман оголошував воєнний похід, скажімо на турка, то козацькі гінці роз'їздилися по тих хуторах-зимовиках, що звичайно були добре обгороджені й замкнені міцними воротами, і закликали козаків-хуторян на Січ, на війну.

Учень: Найдорожчим для молодих завзятих юнаків, бувалих козаків була рідна українська земля. Вони знали, що ні їм, молодим хлопцям, ні старим козакам, ні їх синам не жити, якщо довкола є люті вороги. І вони відправилися на Січ.
Сценка з повісті "Тарас Бульба"

- А поворотись-ка, сын! Экой ты смешной какой! Что это на вас за поповские подрясники? И эдак все ходят в академии? - Такими словами встретил старый Бульба двух сыновей своих, учившихся в киевской бурсе и приехавших домой к отцу.
     Сыновья его только что слезли с коней. Это были два дюжие молодца, еще смотревшие исподлобья, как недавно выпущенные семинаристы. Крепкие, здоровые лица их были покрыты первым пухом волос, которого еще не касалась бритва. Они были очень смущены таким приемом отца и стояли неподвижно, потупив глаза в землю.
     - Стойте, стойте! Дайте мне разглядеть вас хорошенько, - продолжал он, поворачивая их, - какие же длинные на вас свитки1! Экие свитки! Таких свиток еще и на свете не было. А побеги который-нибудь из вас! я посмотрю, не шлепнется ли он на землю, запутавшися в полы.
     - Не смейся, не смейся, батьку! - сказал наконец старший из них.
     - Смотри ты, какой пышный! А отчего ж бы не смеяться?
     - Да так, хоть ты мне и батько, а как будешь смеяться, то, ей-богу, поколочу!
     - Ах ты, сякой-такой сын! Как, батька?.. - сказал Тарас Бульба, отступивши с удивлением несколько шагов назад.
     - Да хоть и батька. За обиду не посмотрю и не уважу никого.
     - Как же хочешь ты со мною биться? разве на кулаки?
     - Да уж на чем бы то ни было.
     - Ну, давай на кулаки! - говорил Тарас Бульба, засучив рукава, - посмотрю я, что за человек ты в кулаке!
     И отец с сыном, вместо приветствия после давней отлучки, начали насаживать друг другу тумаки и в бока, и в поясницу, и в грудь, то отступая и оглядываясь, то вновь наступая.
     - Смотрите, добрые люди: одурел старый! совсем спятил с ума! - говорила бледная, худощавая и добрая мать их, стоявшая у порога и не успевшая еще обнять ненаглядных детей своих. - Дети приехали домой, больше году их не видали, а он задумал невесть что: на кулаки биться!
     - Да он славно бьется! - говорил Бульба, остановившись. - Ей-богу, хорошо! - продолжал он, немного оправляясь, - так, хоть бы даже и не пробовать. Добрый будет козак! Ну, здорово, сынку! почеломкаемся! - И отец с сыном стали целоваться. - Добре, сынку! Вот так колоти всякого, как меня тузил; никому не спускай! А все-таки на тебе смешное убранство: что это за веревка висит? А ты, бейбас, что стоишь и руки опустил? - говорил он, обращаясь к младшему, - что ж ты, собачий сын, не колотишь меня?
     - Вот еще что выдумал! - говорила мать, обнимавшая между тем младшего. - И придет же в голову этакое, чтобы дитя родное било отца. Да будто и до того теперь: дитя молодое, проехало столько пути, утомилось (это дитя было двадцати с лишком лет и ровно в сажень ростом), ему бы теперь нужно опочить и поесть чего-нибудь, а он заставляет его биться!
     - Э, да ты мазунчик, как я вижу! - говорил Бульба. -Не слушай, сынку, матери: она-баба, она ничего не знает. Какая вам нежба? Ваша нежба - чистое поле да добрый конь: вот ваша нежба! А видите вот эту саблю? вот ваша матерь! Это все дрянь, чем набивают головы ваши; и академия, и все те книжки, буквари, и философия - все это ка зна що, я плевать на все это! - Здесь Бульба пригнал в строку такое слово, которое даже не употребляется в печати. - А вот, лучше, я вас на той же неделе отправлю на Запорожье. Вот где наука так наука! Там вам школа; там только наберетесь разуму.
     - И всего только одну неделю быть им дома? - говорила жалостно, со слезами на глазах, худощавая старуха мать. - И погулять им, бедным, не удастся; не удастся и дому родного узнать, и мне не удастся наглядеться на них!
     - Полно, полно выть, старуха! Козак не на то, чтобы возиться с бабами. Ты бы спрятала их обоих себе под юбку, да и сидела бы на них, как на куриных яйцах. Ступай, ступай, да ставь нам скорее на стол все, что есть. Не нужно пампушек, медовиков, маковников и других пундиков; тащи нам всего барана, козу давай, меды сорокалетние! Да горелки побольше, не с выдумками горелки, не с изюмом и всякими вытребеньками, а чистой, пенной горелки, чтобы играла и шипела как бешеная.
     Бульба повел сыновей своих в светлицу, откуда проворно выбежали две красивые девки-прислужницы в червонных монистах, прибиравшие комнаты.





Учитель: Козацький громадський рух в Українi набув великого поширення. Сьогоднi ми вiдчуваємо нагальну потребу у визначеннi нацiональної iдеї нашого народу, провiдником якої з давнiх часiв вважається козацтво.гетьман українського реєстрового козацтва анатолій іванович шевченко

Девізом колишніх реєстровців було: “Збережемо честь - збудуємо славу!”, а девізом сучасних козаків реєстровців є: ”До міцної держави та добробуту народу України через духовність і патріотизм кожної людини”.

Гетьман Українського Реєстрового

Козацтва Анатолій Іванович Шевченко

Епоха козацька

Козацька доба – то є світла епоха,
Коли українці орлами літали.
Нікого вони не боялись нітрохи,
Від них вороги у бою відступали.

Козацтво – то світла сторінка у книзі,
Що наші діди написали шаблями.
Хоч кров’ю скропилась, полита сльозами,
Та світлом Христа засіяла над нами.

Було козакам воювати за віщо –
За ними стояла кохана Вкраїна.
Жаль, мертва настала пізніше тут тиша:
Занепад Вкраїни назвали «Руїна».

Єднаймося ж, браття, у дружну родину,
Щоб разом розправити Вольниці крила,
Щоб в злагоді жити і батьку, і сину,
Піднявши до Світла і щастя вітрила!

Вчитель: Давайте перевіримо ваші знання.

1.На якому острові посилились козаки Учні дають свої відповіді…. (Острів Хортиця)

2. Що означає слово «козак»? (Вершник, вільна людина.)

3. Хто ж міг бути козаком на Січі? (Кожний чоловік, який виконував умови: говорити українською мовою, сповідувати православ’я і бути не одруженим Існував випробувальний термін сім років, після чого людину зараховували до Запорізького війська.)

4. А чим займались козаки в Січі? (Головними заняттями були військові походи й підготовка до них.Козаки виконували роль прикордонників, захищаючи південні кордони України від нападів кримських татар.

5. Кого собі обирали козаки на раді ? (Козацьку старшину - кошового отамана (або гетьмана), суддю, писаря, осавула, обозного)

6. Що було символом влади судді? (Це була військова печатка)

7. Була лі на Січі церква? ( Так. По середині Січі стояла невелика церква св. Покрови)

8. Щр мав зробити той, хто хотів стати козаком? (Хто хотів стати козаком, мусив наперед служити три роки в старого козака за джуру (слугу й помічника))

9. Яка найвідоміша козацька страва. (Куліш.)

10. Кому не дозволялося заходити на територію Запорозької Січі? (Жінкам.)

11. Як називалось приміщення, в якому жили козаки. (Курінь)

Вчитель: Ну що ж, молодці, ви сьогодні були дуже уважними. Молодці, ви справжні козаки. А що треба дитині для того, щоб відчути себе справжнім патріотом України, її громадянином? (учні знову висловлюють свої думки).
IV.    Підсумок заходу

Заключне слово вчителя


Сьогодні ми ознайомилися із славетним козацтвом, ознайомилися із умовами життя козаків. Побачили і почули, що це були люди сміливі, без лишніх сумніву та вагань, захищали українську мову та країну віддаючи своє життя за рідну неньку Україну. Тому ми не повинні забувати славетних подвигів наших предків і не повинні ганьбити їх. Діти, ви є нащадками славних українських козаків. То ж любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен з вас своїми вчинками і добрими справами доведе, що козацькому роду нема переводу!


Дівчата співають пісню «Як у нас на Україні»

  1. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

  2. М.В. Коновалова Тематичні класні години 5-11 класи. Видавництво «Основа» м. Харків 2011 р.

  3. Ресурси Інтернету

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Класний керівник 5 класу Коненко Тамара Кирилівна
Метою класної години є знайомство учнів з поняттям "толерантність"; формування позитивного відношення до інших людей, корекція міжособистих...

Конспект уроку на тему: «Різноманітність плодів.»
Мета: навчальна- ознайомити учнів з будовою та біологічним значенням плодів; розкрити

Конспект уроку з хімії у 7 класі за темою: Хімічні рівняння Конспект...
Проблемна ситуація як умова пізнавальної активності учнів

Конспект уроку на тему: Практична стилістика І культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики
Українська мова: Мовлення як предмет стилістики І культура мовлення. Стилістика та її підрозділи

Конспект уроку на тему: «кирило-мефодієвське братство»
Кирило-Мефодієвського братства, визначити його програмні цілі, значення його діяльності, як першої політичної організації в Україні;...

Конспект уроку-роздуму з української літератури в 11 класі з використанням...
Тема уроку. О. П. Довженко. Кіноповість «Україна в огні» – твір про трагедію українського народу у Великій Вітчизняній війні

План-конспект уроку геометрії в 7-му класі Кобеляцької зош І-ІІІ ступенів №2
Мета уроку. Узагальнити та систематизувати навчальний матеріал по темі «Трикутники»

План-конспект уроку з математики в 6 класі
Зверніть увагу на епіграфи нашого уроку. Сьогодні ми будемо доводити, що математика – це не суха наука, що з її допомоги можна створювати...

Конспект уроку на тему: «Не можуть бути всі панами,мусять бути й люди»
«Не можуть бути всі панами,мусять бути й люди» (Компаративний аналіз комедій «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого та «Міщанин-шляхтич»...

Т. Г. Шевченко Поетична спадщина Тараса Григоровича Шевченка, вже...
О. Гончар писав, що правда «Кобзаря», як правда Святого Письма, для людства ніколи не постаріє, не згасне. Шевченко відкрив світові...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




fil.ocvita.com.ua
Головна сторінка