Пошук по сайту

Філософія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Н аціональна академія внутрішніх справ на правах рукопису безносюк андрій миколайович

Н аціональна академія внутрішніх справ на правах рукопису безносюк андрій миколайович





Сторінка1/4
  1   2   3   4


Н





АЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ



На правах рукопису

БЕЗНОСЮК АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ


УДК 343.14

ГАРАНТІЇ ДОСТОВІРНОСТІ ПОКАЗАНЬ ПІДОЗРЮВАНОГО

ТА ОБВИНУВАЧЕНОГО


12.00.09  кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник

Удовенко Жанна Володимирівна

кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….

3

РОЗДІЛ 1

ЗМІСТ ГАРАНТІЙ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ…….


12

1.1. Поняття та види кримінально-процесуальних гарантій……………

12

1.2. Система кримінально-процесуальних гарантій при здійсненні кримінального судочинства………………………………………………


24

Висновки до розділу 1………………………………………………….....

44

РОЗДІЛ 2

ПОКАЗАННЯ ПІДОЗРЮВАНОГО ТА ОБВИНУВАЧЕНОГО ЯК ДЖЕРЕЛА ДОКАЗІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ….



47

2.1. Місце показань підозрюваного та обвинуваченого серед інших процесуальних джерел……………………………………………………


47

2.2. Предмет показань підозрюваного та обвинуваченого……………

62

2.3. Психологія формування показань підозрюваного та обвинуваченого……………………………………………………………


75

Висновки до розділу 2…………………………………………………….

91

РОЗДІЛ 3

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТОВІРНОСТІ ПОКАЗАНЬ ПІДОЗРЮВАНОГО ТА ОБВИНУВАЧЕНОГО……………………..



97

3.1. Визначення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого……………………………………………………………


97

3.2. Процесуальна форма як гарантія достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого……………………………………….


118

3.3. Криміналістичне забезпечення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого і напрями його удосконалення……


132

Висновки до розділу 3…………………………………………………….

164

ВИСНОВКИ................................................................................................

169

ДОДАТКИ…………………………………………………………………

173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...

199

ВСТУП

Актуальність теми. В сучасних умовах реалізації судово-правової реформи в Україні особливої актуальності набувають питання створення дієвих процесуальних механізмів, які можуть гарантувати встановлення об’єктивної істини у справі, дотримання при цьому прав та законних інтересів суб’єктів кримінального судочинства. Не випадково в останні роки активно відбувається процес розробки та обговорення положень нового КПК України, який повинен врахувати, зокрема, і позитивний досвід попереднього законотворення в галузі кримінального процесу.

Важливого значення при цьому набуває отримання достовірних показань від підозрюваного та обвинуваченого, що прямо пов’язано із забезпеченням їх права на захист. Ці показання мають подвійну природу: з одного боку – вони є засобами збирання доказів, з іншого – засобами захисту законних інтересів цих осіб.

Показання підозрюваного та обвинуваченого перевіряються, аналізуються та оцінюються поряд з іншими зібраними у справі джерелами доказів та не мають перед ними ніяких переваг. Тому гарантії їх достовірності є необхідною передумовою всебічного, повного та об’єктивного розслідування злочинів. Виконання цього завдання кримінального судочинства можливе при правильно спланованому та успішно проведеному допиті з використанням належних тактичних та психологічних прийомів. Так, в результаті проведеного дисертантом анкетування слідчих МВС України встановлено, що за таких умов близько 60% обвинувачених визнавали свою вину на першому ж допиті і в подальшому сприяли розслідуванню злочинів, а в обвинувальних висновках посилання на показання цих осіб складають 27% від загальної кількості інших джерел. При цьому процесуальними гарантіями дотримання їх прав та законних інтересів виступає вся система кримінального судочинства, у тому числі визначений для підозрюваного та обвинуваченого процесуальний статус, порядок одержання й перевірки їх показань.

Значний внесок у дослідження проблем процесуальних гарантій при здійсненні кримінального судочинства зробили такі вчені, як Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, А.Ф. Волобуєв, В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, В.Я. Горбачевський Ю.М. Грошевий, А.Я. Дубинський, А.В. Іщенко, О.М. Калачова, Н.С. Карпов, Н.І. Клименко, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук’янчиков, Д.Й. Никифорчук, В.Т. Нор, М.Я. Сегай, С.В. Слінько, Л.Д. Удалова, С.С. Чернявський, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило та інші фахівці.

Проте, роботи цих авторів присвячені або окремим напрямам процесуальних гарантій, або дотриманню прав і свобод учасників кримінального судочинства чи визначенню достовірності доказів та їх процесуальних джерел.

Разом з тим, нагальною є потреба комплексного вирішення питань законодавчого врегулювання забезпечення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого, оскільки вони є важливою складовою реалізації їх процесуальних прав. Для цього необхідно дослідити процесуальну форму, вдосконалити існуючі та розробити нові тактичні й психологічні прийоми для забезпечення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого. Ці обставини у своїй сукупності підкреслюють актуальність проблеми та обумовлюють вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до основних положень Указу Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18 лютого 2002 року № 143 та Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311, Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України № 755 від 05.07.2004, Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затвердженого наказом МВС України № 347 від 29.07.2010 (додаток 6, підрозділ 6.3, пункт 24). Тема дисертації включена до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2010 рік (п. 223), затверджена Вченою радою цього навчального закладу 29 грудня 2009 року (протокол № 21).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні місця і ролі показань підозрюваного та обвинуваченого серед інших джерел доказів у кримінальному судочинстві України, висвітленні проблемних питань і розробленні пропозицій щодо законодавчого врегулювання забезпечення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого.

Досягнення мети дисертації можливе лише за умов комплексного системного підходу до вирішення наступних задач:

− розкрити поняття гарантій та надати їх класифікацію;

− визначити систему кримінально-процесуальних гарантій та розкрити зміст її елементів;

− сформулювати предмет та визначити сутність показань підозрюваного та обвинуваченого;

− з’ясувати місце та значення показань підозрюваного та обвинуваченого серед інших процесуальних джерел доказів;

− означити психологічні особливості показань підозрюваного та обвинуваченого, дослідити їх вплив на отримання об’єктивних відомостей щодо обставин вчиненого злочину;

− надати на підставі аналізу чинного законодавства України, правозастосовної практики та міжнародного досвіду визначення поняття достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого;

− з’ясувати роль процесуальної форми як гарантії достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого;

− запропонувати найбільш оптимальні й доцільні тактичні та психологічні прийоми забезпечення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого;

− обґрунтувати пропозиції по вдосконаленню кримінально-процесуального законодавства України з питань забезпечення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають між суб’єктами кримінального судочинства щодо гарантій достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого.

Предметом дослідження є гарантії достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система загальнонаукових і спеціальних методів, призначених для отримання його об’єктивних і достовірних результатів. Специфічність мети та завдань дослідження зумовили необхідність використання наступних методів: діалектичного, порівняльно-правового, історично-правового, формально-логічного, системно-структурного, соціологічних, статистичних та інших.

За допомогою діалектичного методу досліджувалися реально існуючі правові явища в їх зв’язку з практичною діяльністю правоохоронних органів (підрозділи 1.2, 2.2, 3.2, 3.3).

Використання порівняльно-правового методу дозволило визначити сутність і співвідношення норм кримінально-процесуального законодавства України та ряду зарубіжних держав щодо визначення поняття достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2).

Історично-правовий метод використовувався при аналізі еволюції поглядів на окремі проблеми, що стосуються предмета дослідження (підрозділи 1.1, 2.1, 3.2, 3.3).

Формально-логічний метод застосовувався для визначення понятійного апарату з проблемних питань дослідження, а також обґрунтування пропозицій по удосконаленню чинного кримінально-процесуального законодавства (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.3).

Системно-структурний метод надав можливість з’ясувати місце показань підозрюваного та обвинуваченого серед інших процесуальних джерел доказів (підрозділи 2.1, 3.2).

Соціологічні методи використовувалися при проведенні анкетування слідчих МВС України, а статистичні – при узагальненні результатів проведеного анкетування, а також при аналізі матеріалів кримінальних справ та ілюстрації теоретичних висновків даними вивчення державної статистичної звітності (підрозділи  2.2, 3.1, 3.2, 3.3).

Емпіричну базу дослідження становлять дані офіційної статистики МВС України за 2009-2011 роки, результати анкетування 282 слідчих органів внутрішніх справ України, 53 засуджених осіб, 108 пересічних громадян (он-лайн опитування), дані узагальнення 146 кримінальних справ.

При підготовці дисертації та визначенні ключових аспектів обраної теми автором використаний власний семирічний досвід роботи у слідчих підрозділах МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється тим, що підготовлене дослідження є одним із перших в Україні, проведене в умовах реалізації Концепції судово-правової реформи та розробки нового КПК, у якому сформульовано ряд наукових положень, висновків і рекомендацій щодо гарантій достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого, що у своїй сукупності розв’язують окрему наукову проблему.

До найбільш суттєвих результатів, що визначають концептуально нові наукові положення та висновки, мають важливе теоретичне і практичне значення та визначають наукову новизну дослідження, відносяться наступні положення:



  • вперше:

− розглянуто зміст процесуальних гарантій достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого, встановлено напрями їх дотримання та впровадження у практичну діяльність з розслідування злочинів;

− доведено, що регламентація допиту підозрюваного та обвинуваченого за чинним КПК України не відображає сутності цієї слідчої дії та запропоновано доповнити його новими статтями, в яких закріпити окремі важливі положення щодо процесуального порядку допиту підозрюваного та обвинуваченого з метою одержання від них достовірних показань;

− сформульовано пропозиції щодо доповнення КПК України новою статтею, у якій запропоновано надати поняття достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого і встановити процесуальний порядок їх отримання;

удосконалено:

− понятійний апарат кримінального процесу, зокрема, такі важливі процесуальні визначення як “показання підозрюваного та обвинуваченого”, “гарантії достовірності показань”, “докази”, “процесуальна форма”;

− положення про законодавчу необхідність встановлення та доказування слідчим підстав затримання і застосування запобіжного заходу, а також показань обвинуваченого щодо пред’явленого йому обвинувачення;

− рекомендації щодо механізму реалізації права підозрюваного чи обвинуваченого на захист з урахуванням напрямів реформування чинного кримінально-процесуального законодавства України;

− потребу розширення кола фахівців, яких доцільно залучати до участі у проведенні допиту, зокрема, практичних психологів з метою отримання достовірних показань від підозрюваного чи обвинуваченого;

дістало подальший розвиток:

− положення про те, що саме процесуальні гарантії, як система засобів досягнення мети кримінального судочинства та достовірності окремих джерел доказів, спрямовані на забезпечення достовірності показань підозрюваного та обвинуваченого;

− висновок про те, що обґрунтоване процесуальне рішення у справі можливе лише за наявності достовірних доказів, що забезпечать повноту і об’єктивність розслідування;

− теза про взаємозалежність критеріїв достовірності і допустимості доказів та їх процесуальних джерел, оскільки вони можуть бути достовірними лише у випадку їх допустимості та, навпаки, допустимі докази обов’язково повинні бути достовірними;

− пропозиції щодо встановлення у законі невичерпного переліку джерел доказів та детальної регламентації вимог, яким вони повинні відповідати.
  1   2   3   4

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Розділ стадії та критерії ефективності практичної реалізації правової політики держави

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Вступ

М іністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Наукова концепція поколінь прав людини та механізм їх реалізації в сучасній україні

Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Нато (North Atlantic Treaty Organization) – Організація Північноатлантичного договору, або Північноатлантичний Альянс

М іністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Розділ джерельна база дослідження маргінальної поведінки як виду правомірної поведінки особи

Міністерство внутрішніх справ України Дніпропетровський державний...
Розділ 1 Теоретико-методологічні засади реформування органів виконавчої влади в україні

Міністерство внутрішніх справ україни київський національний університет...
Міністерство внутрішніх справ україни київський національний університет внутрішніх справ

Мвс україни Харківський національний університет внутрішніх справ...
Вступ

Національна академія внутрішніх справ на правах рукопису
України, так І іноземців, поряд із правами І обов‘язками, складається також І з відповідальності, складовим елементом якої є адміністративний...

Донецький юридичний інститут луганського державного університету...
Вступ



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




fil.ocvita.com.ua
Головна сторінка