Пошук по сайту

Філософія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Вчителя математики Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня

Вчителя математики Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня







Вчителя математики

Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня

с. Борочиче

Васюренко Ольги Мирославівни

Досвід роботи
Досвід показує, що питання наступності у навчанні математики в початковій та середній школі є актуальним. Курс математики, який пропонується учням 5-го класу, - це пропедевтичний курс. Він є проміжним між курсом математики початкової школи і систематичним курсом математики основної і старшої шкіл і має будуватися на виваженому співвідношенні нових і раніше засвоєних знань, обов’язкових і додаткових тем, а також з урахуванням індивідуальних і вікових особливостей учнів.

В періоди переходу з першого на другий ступінь загальноосвітньої школи учні відчувають значні труднощі в навчанні. Різко знижується успішність, значно зменшується кількість відмінників і учнів, які навчаються на «8» і «12», а натомість зростає кількість невстигаючих. Однією з причин цього явища є відсутність наступності в навчанні.

Говорячи про актуальність цієї проблеми, хочеться наголосити, що вона не нова, але не вирішена, як і багато інших методичних проблем.

Помилка багатьох учителів 5-х класів полягає в тому, що вони шукають розв'язання багатьох методичних проблем викладання курсу математики поза зв'язком із системою навчально-виховної роботи початкових класів. Тому вже на початку навчального року помітні прогалини в методичній роботі цих учителів унаслідок їхнього поверхового уявлення про зміст і методи навчання та виховання учнів у початкових класах.

Багато вчителів-предметників, у тому числі і вчителів математики, не
враховують того, що в початкових класах навчання і виховання учнів проходить під керівництвом одного вчителя. Діти звикають до його методів роботи, способу мислення, його вимог. Та й учителю молодших класів відомі характер, здібності, нахили, а також емоційні, вольові та інші особливості кожного учня.

У 5-му класі обстановка для учня різко змінюється. Звикання до нових кількох учителів, їхніх особливостей і вимог є процесом досить болісним для більшості дітей. Спочатку багато учнів не можуть впоратися з поставленими перед ними запитаннями, завданнями, а вчитель інколи поспішає віднести таких учнів до розряду відстаючих. З іншого боку, недостатнє знання вчителем 5-го класу змісту навчання в початкових класах призводить до того, що часто витрачається багато часу на вивчення того матеріалу, який добре відомий учням. Замість просування вперед виходить тупцювання на місці, в учнів знижується інтерес до предмета.

Педагогічно правильному переходу від початкового навчання до навчання в 5-му класі, безперечно, заважають недоліки в роботі початкової школи, про які повинні знати вчителі 5-х класів. Тут маємо на увазі ті недоліки, які мають традиційний характер, нелегко усуваються і можуть повторюватися ще протягом багатьох років.

Відзначимо, що багато в чому традиційні підходи до навчання
розв'язування задач, які склалися і поширені в сучасній початковій школі,
відрізняються від того, що ми маємо в подальшому навчанні.

За допомогою задач в основному розкривається початковий курс
математики: формуються уявлення про дії, з'ясовуються і конкретизуються
інші математичні поняття. Проте задачі є не лише засобом навчання
математики, вони становлять і значну частину змісту початкового курсу.
Уміння розв'язувати задачі багато в чому залежить від розуміння учнем
зв'язків і залежностей між величинами, які входять у задачу. Закінчуючи
початкову школу, учень повинен міцно засвоїти, наприклад, залежності між
ціною, кількістю і вартістю, швидкістю, часом і відстанню, довжиною,
шириною і площею прямокутника та ін. У процесі розв'язування задач учні оволодівають і практичними вміннями та навичками, необхідними їм у житті. Розв'язування задач сприяє і математичному, і загальному розвитку дітей.

За сучасною методикою викладання математики задачі в початковій школі і в 5-х класах розв'язуються в основному арифметичним способом.

Щоб навчити дітей самостійно розв'язувати задачі, необхідно ознайомити їх із загальними прийомами розв'язування задач. Тому педагоги при викладанні математики починають використовувати загальні методи розв'язування задач поступово формупочинаючивати з 1-го класу. З перших кроків навчання розв'язування задач діти ознайомлюються із структурою задачі, вчаться з'ясовувати залежності між величинами, які входять у задачу. Починаючи з 2-го класу, учні іноді користуються «пам'яткою», додержуючись якої, привчаються працювати за таким планом:

1. Прочитай задачу.

2. Запиши задачу коротко.

3. Поясни, що показує кожне число, і повтори запитання задачі.

4. Уяви собі те, про що говориться в задачі.

5. Розкажи собі план розв'язування.

6. Виконай розв'язування.

7. Перевір розв'язання і запиши відповідь.

Система і розміщення задач у підручниках математики для початкових класів дають змогу учням відчути їх поступовий розвиток, помітити, як зміни в умові задачі впливають на хід її розв'язування, на хід міркувань.

Показуючи учням задачу в її поступовому розвитку, ускладненні, вводячи в задачу нові дані або нові умови, педагоги тим самим сприяють виробленню в учнів необхідного вміння розв'язувати задачі.

Різноманітність способів розв'язування задач у 4(5)-му класі потребує
використання різних методичних прийомів як для пояснення розв'язування,
так і для закріплення вміння розв'язувати задачі. Серед цих прийомів особливе значення мають прийоми порівняння задач, прийом порівняння способів розв'язування, складання обернених задач, складання задач зі зміною однієї з умов, складання задач за виразом, рівнянням, коротким записом тощо.

У курсі математики початкової школи під час розв'язування як простих, так і складених задач учні вчаться записувати задачі коротко у вигляді схеми, таблиці, можуть дати графічну ілюстрацію, вчаться аналізувати задачі, обґрунтовувати вибір дії, оформляти розв'язування задачі різними способами: складанням виразів (без пояснень і з короткими поясненнями), окремими діями, іноді для алгебраїчної пропедевтики складанням рівняння. Школярі набувають умінь і навичок розв'язувати найпростіші задачі на рух, зокрема, задачі на зустрічний рух і задачі на рух в одному напрямі.

У 5-му класі навички розв'язування найпростіших задач на рух
узагальнюються, розв'язуються складніші задачі на рух цих видів. Зауважимо, що розв'язування задач на рух традиційно викликає в учнів значні труднощі, пов'язані з відсутністю чіткого уявлення про зміни, які відбуваються під час РУХУ. Роботи вітчизняних і зарубіжних психологів, які досліджували розвиток поняття руху в дітей, допомагають зрозуміти причини цих труднощів. Наприклад, Ж. Піаже переконливо довів, що здатність до умовиводів про закономірності зміни відстані між рухомими тілами без реальної побудови шляху приходить лише в 11 років. Звідси, зокрема, випливає, що важливі для розв'язування задач на рух поняття швидкості віддалення тіл при звичній методиці їх введення не можуть повноцінно засвоїти всі діти.

Суть досвіду. Одним з важливих педагогічних завдань є розробка такої організації навчального процесу, при якій учень самостійно відкриває більшу частину матеріалу і процес пізнання дитини йде не лише за посередництвом слухового і зорового сприйняття, а й шляхом виконання цілеспрямованих дій з дидактичним матеріалом.

Певні дидактичні можливості для активізації вивчення задач на рух мають схематичні малюнки з побудованими на них образами руху. Такі малюнки успішно використовують учителі, навчаючи школярів розв'язувати текстові задачі на рух. У 4(5)-му класі учні повинні вміти складати графічні зображення задач на зустрічний рух з одночасним виходом, задач на рух у протилежних напрямах при виході з одного пункту та деяких задач на рух в одному напрямі.

У 5-му класі учні ознайомлюються з новими варіаціями задач на
зустрічний рух: задачами з неодночасним виходом, задачами на визначення
швидкостей одного або двох рухомих об'єктів, задачами на знаходження відстані від якогось пункту, де відбулася зустріч. Програмою з математики передбачено також вивчення задач на рух в одному напрямі, яких у підручниках з математики для початкової школи було дуже мало.

Провідна ідея досвіду. Найбільшого поширення в практиці роботи вчителів математики набув методичний підхід, який забезпечує активне навчання розв'язування задач на рух за допомогою координатного променя.

Побудова на координатному промені графічних образів руху дає
можливість учням за допомогою самостійних предметних дій відкривати
приховані від безпосереднього сприйняття властивості й відношення і
фіксувати їх в адекватних графічних моделях. Це дає змогу осягнути більш
абстрактні поняття, такі, як поняття швидкостей зближення і віддалення. При цьому розвивається вміння будувати графічні моделі задач, необхідні для їх усвідомленого розв'язування, - вміння, яке не виникає саме собою, а потребує повільного і поступового формування.

Теоретична база досвіду. Провідними лініями вивчення математики 4-му класі є: нумерація багатоцифрових чисел (чотирицифрових, п’ятицифрових, шестицифрових); задачі на швидкість, час і відстань; задачі на знаходження площ фігур і одиниці їх вимірювання; дроби; ділення на одноцифрове і двоцифрове число; задачі і приклади на обчислення мір часу.

У 5-му класі учні продовжують вивчати багатоцифрові числа (нуль і мільярд); розв’язувати задачі на швидкість, час і відстань; задачі на знаходження площі прямокутника, об’єму прямокутного паралелепіпеда; задачі на координатний промінь і задачі, що розв’язуються за допомогою координатного променя; дроби (звичайні і десяткові); ділення натуральних чисел і на десяткові дроби, округлення чисел; розв’язуються задачі на частини і відсотки (три типи задач).

У 6-му классі продовжуємо вивчення дій з багатоцифровими числами (подільність, на 2, 3, 5, 9, 10, 100; дії з дробами); відношення і пропорції (задачі різних типів – пропорційний поділ, задачі на сплави, розчини, відстань, час і швидкість, три типи задач на частини і відсотки); коло і круг (довжини кола і площа круга); перпендикулярні і паралельні прямі, координатна площина, графіки; розширюємо множину натуральних чисел раціональними числами (дії з раціональними числами, модуль числа)

Мета здійснення наступності – забезпечення плавних переходів між окремими ступенями навчально-виховного процесу, яким гарантується систематичність знань, і зрештою, підвищення якості підготовки фахівців різних профілів.

Основні функції наступності навчання такі: забезпечення єдності, взаємозв’язку і взаємозумовленості структурних компонентів наступності у навчанні (наступності в становленні особистості учня; наступності в змісті навчання; наступності в методах, формах, засобах і прийомах навчання); забезпечення взаємозв’язку наступності в навчанні з іншими дидактичними категоріями; забезпечення умов для раціонального вибору змісту, методів, форм, засобів і технологій навчання; досягнення системності набутих знань учнів і подальший розвиток і вдосконалення основних компонентів процесу навчання.

Для досягнення своєї мети впроваджую такі методи, засоби та організаційні форми навчання, які б активізували пізнавальну діяльність учнів, розвивали їх мислення, здібності, привчали працювати самостійно і творчо. Намагаюсь, щоб уроки математики були цікавими, збуджували в учнів прагнення більше знати, розуміти, підвищувати інтерес учнів до математики, глибше засвоювати матеріал, формувати науковий світогляд, критичне мислення.

Тематичне планування навчального матеріалу з математики здійснюю на основі орієнтовного тематичного планування, опублікованого в газетах “Математика” з урахуванням рівня підготовки учнів конкретного класу, підручників, за якими працюють у школі, методики викладання тощо.

При оцінюванні навчальних досягнень учнів з даного предмета я керуюся відповідними критеріями, визначеними програмою з математики, а також використовую у практиці роботи методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України щодо оцінювання навчальних досягнень учнів.

Рівень засвоєння програмового матеріалу з математики виявляю засобами навчальних письмових робіт та усних відповідей учнів. Кількість тематичних письмових (контрольних) робіт з математики на рік визначають згідно орієнтовних вимог до виконання письмових робіт і перевірки зошитів з природничо-математичних дисциплін у 5-11 класах.

При викладанні предмета спрямовую свої зусилля на формування в учнів математичних знань – невід’ємної складової загальної культури людини, необхідної умови її повноцінного життя в сучасному суспільстві. Прагну забезпечувати математичну грамотність школярів: здатність розуміти роль математики в світі, в якому живе школяр, висловлювати обґрунтовані математичні судження, використовувати математичні знання для задоволення пізнавальних і практичних потреб.

Працюю над формуванням учня зі стійким інтересом до предмета, загальною ерудицією, ґрунтовними й міцними знаннями, здобутими на уроках і під час позакласної роботи.

Велику увагу приділяю проблемі розвитку та самореалізації особистості учня при викладанні математики. Це завдання вирішую через запровадження інноваційних технологій, серед яких важливу роль відіграють інтерактивні технології.

Готуючись до проведення уроків, відбираю ті прийоми і методи, які сприяють формуванню в учнів загальнонавчальних умінь, формуванню таких людських якостей, як наполегливість, сила волі, здатність до переборювання труднощів, чесність, працелюбство та ін.

Творчо працюю над удосконаленням методики викладання предмета. Належну увагу приділяють впровадженню принципів нетрадиційних технологій у навчально-виховний процес, зокрема принципів особистісно-орієнтованого навчання. Слід відзначити у їх роботі такі основні напрямки з орієнтацією на особистість:

  • розвиток мотивації навчальної діяльності;

  • формування комунікативних навичок;

  • формування вмінь здобувати знання самостійно.

Під час актуалізації опорних знань учнів, на етапах формування нових знань, при закріпленні нового матеріалу майже на кожному уроці використовую усні вправи, тести, математичні диктанти, використання комп’ютера для швидкого контролю знань, для самостійного опрацювання нового матеріалу, які розвивають у школярів уважність, спостережливість, ініціативу, збуджують інтерес до математики.

На уроках математики в 5 класі належну увагу приділяю забезпеченню наступності між початковою та основною школою, здійсненню заходів, спрямованих на адаптацію дітей до основної школи. Ознайомлена з програмою і підручниками для початкової школи, вимогами до загальноосвітньої підготовки учнів 4-х класів. У роботі враховую психологічні особливості 10-11 річних школярів, рівень їхньої пізнавальної діяльності, аналізую проблеми, з якими учні стикаються в адаптаційний період, своєчасно знаходжу шляхи їх подолання.

Значну увагу приділяю роботі з обдарованими учнями. Зокрема, завдання формування і поглиблення дитячих здібностей реалізую за допомогою широкого спектра прийомів і методів:

    • організації позаурочної роботи з предмета;

    • роботи з обдарованими учнями за індивідуальним планом;

    • взаємодії вчителя з психологом та класним керівником;

    • створення умов для самореалізації залучення дитини до участі в різноманітних інтелектуальних змаганнях, турнірах, олімпіадах, конкурсах тощо.

Модернізація освіти на сучасному етапі розвитку суспільства здійснюється через впровадження компетентністного підходу. Професійна компетентність – найважливіша характеристика фахівця, який має бути готовим до виконання професійної діяльності, щоб самостійно, відповідально й ефективно виконувати власні професійні функції.

Проблему наступності навчання висвітлено у працях Б. Г. Ананьєва, М. І. Бурди, Ш. І. Ганеліна, В. В. Давидова, М. О. Данилова, Б. П. Єсипова, В. В. Краєвського, В. Т. Кудрявцева, І. Я. Лернера, А. А. Люблинської, Ю. М. Макаричева, А. К. Маркової, М. М. Скаткіна, З. І. Слєпкань, С. І. Шварцбурда та ін.

Наступність розглядається як один із принципів безперервної освіти дитини і має бути реалізована у змісті, методах, формах та засобах навчання; передбачає максимальне використання на кожному етапі навчання того, що досягнуто на попередньому, повинен прогладатися зв’язок між окремими частинами та курсами цього предмета, як зв’язок змісту математики з іншими предметами у єдиній системі навчання.

Методисти бачать розв’язання проблеми наступності між початковою та основною школою у створенні єдиної концепції шкільної математичної освіти, основним принципом якої є пріоритет розвивальної функції.

Розглянемо методику навчання розв’язування задач на знаходження середнього арифметичного в 5-му класі.

Поняття середнього арифметичного кількох чисел не є новим для п’ятикласників – вони з ним познайомилися ще в початковій школі, де розв’язували задачі на знаходження середньої величини. Причому, це були задачі двох підвидів:

1) задачі на застосування правила знаходження середнього арифметичного (задача містить кілька значень тієї самої величини і вимагається обчислити її середнє значення);

2) ускладнені задачі (задачі, що містять три взаємопов’язані величини, які знаходяться у пропорційній залежності, і шуканим є середнє значення однієї з величин).

Треба зазначити, що обернені задачі до задач на знаходження середнього арифметичного окремо від прямих не пропонувалися. Таким чином, в 5-му класі необхідно актуалізувати вміння учнів розв’язувати прямі задачі цього типу, а основну увагу перенести на навчання розв’язування обернених задач.

Під час підготовчої роботи учні згадують правило знаходження середнього арифметичного кількох чисел та правила знаходження середньої швидкості, середньої ціни, середньої врожайності тощо. Всі ці правила можна узагальнити: щоб знайти середнє значення величини однієї одиниці, треба сумарне значення загальної величини поділити на сумарне значення кількості або часу.

Задача 1. Автомобіль їхав 3 год зі швидкістю 56,4 км/год і 4 год зі швидкістю 62,7 км/год. Знайдіть середню швидкість автомобіля на всьому шляху.

Оскільки учні мають вміти розв’язувати задачі цього типу, вчитель з’ясовує, чи „впізнали” вони задачу, на які слова-ознаки слід орієнтуватися.

В задачі треба знайти середню швидкість, тому це задача на знаходження середнього арифметичного! Школярі записують задачу коротко в формі таблиці; пояснюючи числові дані, складають схематичний малюнок.

3 год – 56,4 км/год

4 год – 62,7 км/год



Аналітичний пошук розв’язування. Що достатньо знати, щоб відповісти на запитання задачі? Щоб дізнатися про середню швидкість треба знати два числові значення: І – загальну відстань, що подолав автомобіль (невідомо) та ІІ – загальний час руху (невідомо). Якою арифметичною дією відповімо на запитання задачі? Дією ділення: щоб знайти середню швидкість, треба загальну відстань поділити на загальний час руху Чи можна одразу відповісти на запитання задачі? Ні, нам невідомі обидва числові значення. Що достатньо знати, щоб знайти загальну S (км) V (км/год) t (год)?

І ? 56,4 км/год 3 год

ІІ ? 62,7 км/год 4 год
2. Треба знати два числові значення: І – відстань, що подолав автомобіль першого разу (невідома) та ІІ – відстань другого разу (невідома). Якою арифметичною дією відповімо на це запитання? Дією додавання. Чи можна одразу відповісти на нього? Ні, ми не знаємо жодного числового значення. Що достатньо знати, щоб знайти відстань у першому випадку? Достатньо знати два числові значення: І – швидкість (відомо 56,4 км/год) та ІІ – час (відомо 3 год). Якою дією відповімо на це запитання?

Дією множення: щоб знайти відстань, треба швидкість помножити на час.

Чи можемо ми тепер відповісти на запитання задачі? Ні, ми не знаємо відстань у другому випадку. Що достатньо знати, щоб відповісти на нього?

Достатньо знати два числові значення: І – швидкість (відомо 62,7 км/год) та ІІ – час (відомо, 4 год). Якою дією відповімо на це запитання? Дією множення. Тепер ми зможемо відповісти на запитання задачі? Ні, ми не знаємо загальний час, який перебував у дорозі автомобіль. Що достатньо знати, щоб про нього дізнатися? Достатньо знати два числові значення: І – час у першому випадку (3 год) та ІІ – час у другому випадку (4 год). Якою дією відповімо на це запитання? Дією додавання. Чи зможемо ми тепер відповісти на запитання задачі? Так, ми від запитання перейшли до числових даних, аналіз закінчено.

Далі учні складають план розв’язування задачі та записують розв’язання й відповідь, з’ясовуємо, чи зміниться вираз, якщо в задачі описуватиметься інша ситуація, наприклад, купівля якихось речей і запитуватиметься про середню ціну. Чи зміниться план розв’язування задачі, якщо змінити числові дані? І, нарешті, досліджуємо задачу зі зміною шуканого: складаємо і розв’язуємо обернену задачу.

Задача 2. Автомобіль їхав 3 год зі швидкістю 56,4 км/год, а потім ще 4 год. З якою швидкістю рухався автомобіль 4 год, якщо середня швидкість становила 60 км/год?

Аналітичний пошук розв’язування. Що достатньо знати, щоб відповісти на запитання задачі? Щоб дізнатися про V2 треба знати два числові значення: І – S2 (невідомо) та ІІ – t2 (4 год). Якою арифметичною дією відповімо на запитання задачі? Дією ділення. Чи можна одразу відповісти на запитання задачі? Ні, нам невідоме S2. Що достатньо знати, щоб знайти S2? Треба знати два числові значення: І – загальну відстань, що подолав автомобіль (невідома) та ІІ – S1 (невідома). Якою арифметичною дією відповімо на це запитання? Дією віднімання. Чи можна одразу відповісти на нього? Ні, ми не знаємо S. Що достатньо знати, щоб знайти загальну відстань? Достатньо знати два числові значення: І – середню швидкість (відомо 60 км/год) та ІІ – загальний час (невідомо). Якою дією відповімо на це запитання? Дією множення. Чи можемо ми тепер відповісти на запитання задачі? Ні, ми не знаємо t. Що достатньо знати, щоб знайти загальний час? Достатньо знати два числові значення: І – t1 (3 год) та ІІ – t2 (4 год). Якою дією відповімо на це запитання? Дією додавання. Чи можемо ми тепер відповісти на запитання задачі? Ні, ми не знаємо S1. Що достатньо знати, щоб знайти S1? Достатньо знати два числові значення: І – V1 (відомо 56,4 км/год) та ІІ – t1 (відомо 3 год). Якою дією відповімо на це запитання? Дією множення. Чи можемо ми тепер відповісти на запитання задачі? Так, ми від запитання перейшли до числових даних, аналіз закінчено.

Далі учні складають план розв’язування задачі та записують розв’язання й відповідь.

Можна скласти і розв’язати обернену задачу на знаходження швидкості у першому випадку. Після цього можна узагальнити план розв’язування задач на знаходження швидкості:

1) знаходимо загальний час руху;

2) знаходимо загальну відстань;

3) знаходимо відстань в одному з випадків;

4) знаходимо відстань в іншому випадку;

5) знаходимо шукану швидкість.

Можна змінити ситуацію, що описується у задачі 2, і з’ясувати, як ця зміна вплине на розв’язання. Нарешті, змінивши числові значення і визначивши, що план розв’язування від цього не зміниться, узагальнюємо план розв’язування обернених задач на знаходження середнього арифметичного величини однієї одиниці в одному з випадків:

1) знаходимо сумарне значення часу або кількості;

2) знаходимо сумарне значення загальної величини;

3) знаходимо загальну величину в одному з випадків;

4) знаходимо загальну величину в іншому випадку;

5) знаходимо шукану величину однієї одиниці.

Виходячи з вищесказаного, вчителі мають продумувати методику роботи над задачами із врахуванням усіх етапів процесу її розв’язування, а складаючи систему навчальних завдань для ознайомлення із задачами нової математичної структури або новими способами розв’язання – спиратися на наявні в учнів знання та вміння, зіставляти новий навчальний матеріал із засвоєним раніше, визначаючи відмінність і з’ясовуючи її вплив на розв’язання.

Наступність у філософії розглядають як специфічний зв’язок між різними етапами розвитку, сутність якого – у збереженні тих чи інших елементів цілого навіть при зміні структури цілого як системи: у новому завжди зберігаються елементи попереднього етапу розвитку. У педагогіці наступність визначають як умову для реалізації в педагогічному процесі різних освітянських ланок єдиної, динамічної і перспективної системи виховання й навчання, яка забезпечує неухильний поступальний розвиток особистості. Це досить важлива педагогічна проблема, яка щоразу зі зміною соціальної ситуації потребує відповідного коригування. Слід зазначити, що не завжди знаходяться необхідні ресурси й механізми врегулювання цієї проблеми, що одразу позначається на здоров'ї, рівні знань школярів і виявляється у зростанні претензій з боку школи до дошкільних установ, а з боку педагогів дошкільних закладів – до вчителів початкової школи.
       Аналіз науково-педагогічної літератури дає змогу зробити висновок про багатогранність поняття „наступність навчання”. Наступність виявляє всезагальний педагогічний характер. У педагогіці деякі автори, з якими ми погоджуємося, розглядають її, як:

  • методологічний принцип організації всього навчально-виховного процесу;

  • загальний дидактичний принцип, котрий повинен сприяти реалізації принципів науковості, системності в розміщенні навчального матеріалу, встановленню зв’язків між засвоєним раніше і новим навчальним матеріалом;

  • один із специфічних для професійно-технічної освіти принципів, яким забезпечується необхідний взаємозв’язок загальної і професійної освіти.

Наступність у навчанні поєднує різні етапи неперервної професійної освіти. Зреалізовується поєднання в одну цілісність знань, умінь і навичок, формуються мотиви навчання і праці, ціннісні орієнтації, професійно і соціально важливі якості особистості.

Під час навчального процесу наступність змісту навчання зреалізовується різними шляхами. Найефективніші з них такі:

  • порівняльний аналіз раніше набутих і нових знань;

  • пропедевтика наявних знань з огляду на майбутні знання.

Кожне дидактичне завдання осягається з допомогою адекватної педагогічної технології навчання. Педагогічна технологія в загальнопедагогічному розумінні характеризує цілісний освітній процес з його метою, змістом, методами і засобами навчання. Вибір педагогічної технології – це вибір тактики, стратегії, стилю роботи педагога з учнем.

З’ясовано, що серед різноманітних напрямів новітніх педагогічних технологій найбільш адекватними меті забезпечення наступності вивчення математики школі є такі:

  • інтерактивні технології;

  • проективні технології;

  • технологія „Портфель учня”.

Доведено, що застосування інтерактивних, проективних технологій, технології „Портфель учня” під час вивчення математики дозволяє розв’язати низку таких освітніх завдань:

  • залучення кожного учня до активного пізнавального процесу, не пасивного оволодіння знаннями, а активної пізнавальної діяльності, застосування набутих знань на практиці і чіткого усвідомлення того, де, яким чином, і з якою метою такі знання можуть бути використані;

  • набуття досвіду роботи в співробітництві під час розв’язання різнопланових проблем, за яких потрібно виявляти комунікативні вміння;

  • надання можливості учасникам дискусії робити теоретичні узагальнення, виходячи з конкретних випадків і застосовуючи для цього аналізу теоретичні знання;

  • набуття навичок формування особистої й незалежної, але аргументованої думки з тієї чи іншої проблеми, можливості її різнобічного і самостійного дослідження;

  • надання учням можливості постійного випробування своїх інтелектуальних, фізичних, моральних сил для визначення виникаючих проблем дійсності, вміння розв’язувати їх спільними зусиллями;

  • оволодіння навичками врахування віддалених перспектив будь-яких вчинків і рішень;

  • забезпечення наступності методів вивчення природничо-математичних дисциплін у неповній середній та старшій школі;

  • формування проблемно-пошукових, дослідницьких умінь, навичок самоконтролю, самооцінки, рефлексії;

  • забезпечення можливості професійної спрямованості вивчення природничо-математичних дисциплін у загальноосвітній школі;

  • оволодіння навичками роботи з різноманітною інформацією;

  • розвиток у учнів відповідальності, обов’язковості в ставленні до навчання;

  • базування стосунків між учнями і вчителями на основі і внаслідок співробітництва тощо.

Використання нових педагогічних технологій на сучасному етапі неможливе без широкого застосування сучасних інформаційних технологій, в першу чергу – комп’ютерних. Проаналізовано технічні й методичні можливості нових інформаційних технологій (НІТ). З’ясовано основні напрями використання НІТ у навчанні (з урахуванням того, що сучасні комп’ютери дозволяють інтегрувати у рамках одного навчального заняття кілька різновидів навчальної діяльності):

  • викладення нового матеріалу з метою візуалізації знань (демонстраційно-енциклопедичні мультимедійні програми, електронні довідники, підручники);

  • проведення тестування до ЗНО;

  • самостійна робота учнів (реферати, робота з довідковою літературою, виконання розрахунково-графічних завдань (РГЗ) з подальшим захистом, побудова графіків за допомогою навчальних програм, використання інтернету);

  • проективна і дослідницька діяльність учнів;

  • закріплення викладеного матеріалу з використанням навчальних програм;

  • система контролю і перевірки знань і умінь учнів (контролюючі програми-тести);

  • тренування певних здібностей учнів, їхнього мислення, логіки, пам’яті;

  • пошук інформації;

  • моделювання організаційних, виробничих, управлінських ситуацій на основі спеціально створених комп’ютерних програм.

За принципом роботи розрізняють такі педагогічні програмні засоби (ППЗ): навчальні, моделюючі, інструментальні, інтегровані навчальні програми. Усі типи ППЗ доцільно застосовувати в навчальному процесі залежно від конкретних умов. Проведене дослідження дозволяє констатувати, що останнім часом акцент у застосуванні ППЗ зміщується у бік тих, які спрямовані на інтенсифікацію спілкування у системах „вчитель – учень”, „учень – учень” за рахунок ефективного використання НІТ (експертних систем, інтелектуальних навчальних систем, систем машинної графіки, інструментальних педагогічних засобів тощо).

З метою забезпечення наступності вивчення математики у школах визначено шляхи застосування комп’ютерів для програмної підтримки курсу математики: ілюстрація й візуалізація навчальної інформації; демонстрація застосувань математичних, фізичних, хімічних методів дослідження різноманітних процесів і явищ; формалізація знань про предметний світ; розвиток просторового мислення; проведення чисельного експерименту; створення й вивчення математичних моделей процесів і явищ; полегшення і поглиблення розуміння математичних методів; забезпечення практичної спрямованості навчального матеріалу.

Доведено, що значна кількість програмних засобів надають учасникам навчального процесу можливості самостійно формулювати й розв’язувати за допомогою комп’ютерів досить широкого кола математичних завдань різних рівнів складності. Найбільш придатними для підтримки вивчення курсу математики, фізики тощо в середніх навчальних закладах з метою забезпечення наступності, за нашими спостереженнями, є програми GRAN1, GRAN-2D, GRAN-3D.

Застосування наступності на уроках математики впроваджується коли виконується:

  • поточне повторення і закріплення основних математичних понять тверджень, теорем, законів тощо під час усього навчання у школі з метою забезпечення наступності „старих” і „нових” знань;

  • узагальнююче повторення навчального матеріалу наприкінці року й перед екзаменами;

  • Індивідуальна робота зі слабо встигаючими учнями впродовж навчання у школах.



Результативність роботи

за атестаційний період

Участь учнів у конкурсах:

  • міжнародний математичний конкурс «Кенгуру» (2008 р. – 7 учнів, 2010 р. – 10 учнів, 2011 р. – 12 учнів).


Олімпіади

Шкільна олімпіада:

  • 2009 р. – Шевчук В. (9 клас)  І місце;

  • 2009 р. – Соболь О. (10 клас)  І місце;

  • 2010 р. – Шевчук В. (10 клас)  І місце;

  • 2010 р. – Соболь О. (11 клас)  І місце;


районна олімпіада з математики:

  • 2006 р. – Пац Н. (6 клас) – ІІІ місце;

  • 2009 р. – Соболь О. (10 клас)  ІІІ місце;

  • 2010 р. – Соболь О. (11 клас)  ІІ місце.


Турніри:

  • районний турнір юних математиків (команда 5 учнів – 11 клас);

  • міжшкільний турнір юних математиків;

  • шкільний турнір юних математиків;

  • працювала над підготовкою учнів до обласного турніру юних математиків;


Відкриті уроки:

міжшкільне об’єднання вчителів математики:

  • 5 клас «Типові задачі в п’ятому класі»;

  • 7 клас «Теорема Піфагора та її доведення»;

  • 11 клас «Інтеграл у фізиці і техніці»;

вчитель року:

  • 6 клас «Діаграми»;

Районний семінар:

  • 10-11 клас «Розв’язування задач із комбінаторики».


Виступи:

  • обласний проблемний семінар для вчителів математики з теми «Формування соціальної компетентності школярів через застосування технології організації групової навчальної діяльності на уроках математики» - «Використання програмних засобів навчального призначення»

  • засідання творчої групи із доповіддю «Вивчення теорії ймовірностей в 11 класі»;

  • виступ на педраді «Формування в учнів навичок організації навчальної діяльності», «Застосування інтерактивних технологій – один із напрямів удосконалення навчального процесу на уроках математики»;

  • виступи на ММО «Провідні методологічні підходи у навчанні математики в профільній школі», «Прикладні задачі як засіб формування математичних компетентностей учнів у процесі вивчення рівнянь і нерівностей в курсі алгебри та початків аналізу» та ін.


Виховні західи на тему: «Година цікавої математики», «Що? Де? Коли?», проект «Час у різні віки» за програмою Intel.
Районний та обласний конкурси «Сходинки Горохівщини», «Сходинки Волині»:

  • розробка уроків та навчальна програма «Елементи комбінаторики. Початки теорії ймовірностей» - 2006 р.;

  • розробка уроків та навчальна програма «Комбінації геометричних тіл» - 2007 р.;

  • Методична розробка «Математичний турнір юних математиків» - 2010 р.;

  • методичні рекомендації та навчальна програма «Уроки з комбінаторики та теорії ймовірностей» 2011 р.


Друковані матеріали:

  • стаття у журналі «Педагогічний пошук» «Математичний турнір юних математиків» - липень 2010 р.


Методичні розробки:

  • збірник завдань для самостійних робіт і тематичного оцінювання знань «Математика. 5 клас»;

  • збірник завдань для самостійних робіт і тематичного оцінювання знань «Математика. 6 клас»;

  • 11 клас «Статистика»;

  • формули з алгебри і початків аналізу, теорії ймовірностей, Планіметрії, Стереометрії;

  • матеріали «Життєвий та творчий шлях Михайла Пилиповича Кравчука».


Нагороджена грамотами:

  • почесна грамота. Відділ освіти і науки Горохівської райдержадміністрації нагороджує, Васюренко Ольгу Мирославівну, вчителя ЗОШ І-ІІІ ст.. с. Борочиче, лауреата районного конкурсу «Учитель року» в номінації «математика». Начальник відділу освіти і науки – Т.В. Середа. 2007 р.

  • Грамота. Волинська обласна державна адміністрація Управління освіти і науки нагороджується: Васюренко О.М., вчитель Борочичевської ЗОШ І-ІІІ ст.., Горохівського району за активну участь у ХІІ обласній виставці дидактичних і методичних досягнень «Інноваційний підхід до науко-методичного супроводу навчально-виховної діяльності». Начальник управління – М.М. Попович. Наказ № 459 від 18.07.2007 р. м. Луцьк.

  • Грамота. Відділ освіти і науки Горохівської райдержадміністрації та РК профспілки працівників освіти і науки нагороджує, Васюренко О.М., вчителя математики ЗОШ І-ІІІ ст.. с. Борочиче, за сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомі успіхи у справі навчання і виховання підростаючого покоління та з нагоди дня працівника освіти. Начальник відділу освіти і науки Горохівської райдержадміністрації – В.В. Зінчук, Голова РК профспілки працівників освіти і науки – Є.В. Карпяк. Наказ райвон № 250 від 25.09.2009 р.

  • Грамота. Волинська обласна державна адміністрація управління освіти і науки нагороджується, Васюренко О.М., вчитель математики загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.. с. Борочиче Горохівського району, за результативну участь у ХІV обласній виставці дидактичних і методичних досягнень «Творчі сходинки педагогів Волині». Начальник управління – М.М. Попович. Наказ від 23 червня 2009 р. № 368. м. Луцьк.


ЛІТЕРАТУРА.

  1. Бевз Г.П., Бевз В.Г. Математика: 5 клас.: Підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Зодіак-ЕКО, 2005. – 352 с.: іл.

  2. Бевз Г.П. Математика: 6 клас.: Підруч. для загальноосвіт. навч. закл. / Г.П. Бевз, В.Г. Бевз. – К.: Ґенеза, 2006. – 304 с.: іл..

  3. Богданович М.В. Математика: Підруч. для 4 кл. – К.: Освіта, 2004.- 159с.

  4. Гордійчук Г. Б., Кадемія М. Ю., Капітанчук В. О. Використання кейс-технології у навчальному процесі ПТНЗ / „Портфель” учня з теми „Тригонометричні функції”. – Вінниця, ТОВ „Подільській регіон”, 2004. – 52 с.

  5. Кадемія М. Ю., Капітанчук В. О., Гордійчук Г. Б. „Кейс”-технології в навчальному процесі: математика / „Портфель” учня: методичні рекомендації. – Вінниця: ВДПУ, 2004. – 95 с.

  6. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-2 класи. – К.: Початкова школа,2001. – 296 с.






поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Управління освіти Вознесенської міської ради
...

Конспект уроку з історії України для 5 класу вчителя історії Миколаївської...
Навчальна: ознайомити учнів з розвитком освіти України XVI – XVIII ст. (братські школи, Острозька академія, Києво-Могилянська академія);...

Уроках математики
Підготувала: Вчитель математики I категорії Новокорецької загальноосвітньої школи I – III ступенів Пасічник С. М

Конспект показового уроку української літератури в 11 класі вчителя...
Козацької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бериславської районної ради Херсонської області

Уроку
Автор: Томчук Тетяна Олександрівна, учитель світової літератури та російської мови загальноосвітньої школи І-ІІІ ст школи №4 м. Ківерці...

Старокостянтинівський районний методичний кабінет Миролюбненська зош і—ііі ступенів
Передерій Лариса Володимирівна, вчитель української мови та літератури Миролюбненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Старокостянтинівського...

Література
Автор Щербина Олександр, учитель суспільних дисциплін загальноосвітньої школи І-ІІІ ст с. Строїнці

Виявлення обдарованих учнів
Заступники директора з навчально-виховної роботи Шепетівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6

Іщенко Валентина Петрівна, заступник директора з виховної роботи,...
Дана стаття присвячена питанню партнерських стосунків школи І батьків у вихованні дітей. Визначаються основні завдання взаємодії...

Фізика в кросвордах 7 клас
Автор: Макогоренко Єлизавета Іванівна, вчитель фізики Криворізької загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №105



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




fil.ocvita.com.ua
Головна сторінка