Пошук по сайту

Філософія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Виконкому Жовтневої районної у місті ради Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №126 Секція літературознавства

Виконкому Жовтневої районної у місті ради Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №126 Секція літературознавства





Сторінка1/3
  1   2   3

Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради Інноваційно-методичний центр Криворізький державний педагогічний університет Відділ освіти виконкому Жовтневої районної у місті ради Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 126 Секція літературознавства

«ПЕКТОРАЛЬ»

(щорічна міська науково-дослідницька конференція)

Українознавче осягнення рідної культури у творчості Ліни Костенко

Науково-дослідницька робота Виконавець:

учениця 10-Б класу

Криворізької загальноосвітньої школи № 126 І-ІІІ ступенів Жовтневого району Кобиляцької Віти Керівник:

Юшманова Оксана Володимирівна, вчитель української мови і літератури

Кривий Ріг-2010
Зміст

19
Список використаної літератур

иВступ

Темою цієї роботи є «Українознавче осягнення рідної культури у творчості Ліни Костенко». Національна культура для Ліни Костенко - фундамент, на якому розгортаються філософські, моральні, духовні та естетичні проблеми. Мовнопоетична модель світу, яка постає в її творчості, відображає порушення відношень між істотою, індивідуальним (біологічним) існуванням людини та її вмінням творити.

Об’єкт дослідження - поезії: «Акварелі дитинства», «Ми дикі люди...», «На вербах золотих...», «На конвертики літо...», «Українське альфреско», «Готичні смереки над банями буків...», «Ми виїхали в ніч...», «Отак, як зроду, потаємно з тилу...», «Перш, ніж півень запіє...», «Цей ліс живий...», «Стоїть у ружах золота колиска...», «Дзвенять у відрах золоті кружальця...», «львівські голуби», Уже немає репаних чухонців», «Шукайте цензора в собі...»; поема-балада «Скіфська одіссея»; драматична поема «Дума про братів не азовських»; історичний роман «Берестечко».

Мета науково-дослідницької роботи полягає у спробі простежити й проаналізувати висвітлення культурологічно-українознавчих парадигм у творчості Ліни Костенко, зрозуміти, як розкрито в ній український національний характер, розглянути й культурознавче наповнення творів поетеси.

Теоретична база роботи: С. Барабаш, О. Ковалевський, Ю. Карпенко,

В. Моренець, А. Пономаренко, П. Кононенко, М. Мельник.

Література є складовою частиною духовної культури українського народу, вона вбирає в себе різні історичні, міфологічні, філософські традиції; крім суб’єктивного внутрішнього світу письменника, висвітлює фрагменти речового об’єктивного світу, світу національної культури, до якої належить письменник. Глибоке знання душі українського народу, його культури ми бачимо не лише в поетичній творчості Ліни Костенко, а й у її публіцистиці, у

зчисленних виступах. Сьогодні — нагальна потреба рятувати українство як етнічний та духовний феномен - ця думка пронизує все творче єство поетеси. Про це вона не раз наголошувала, зокрема у статтях: «Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала», «Україна як жертва і чинник глобалізації катастроф», де розглядала мову як головний чинник національної ідентифікації. Практичне втілення цих змагань за сучасне і майбутнє України знаходимо в її поетичній творчості, що є яскравим прикладом прямування до свободи самовираження, до виявлення закодованих у собі рис нації та неповторної екзистенційної основи власного індивідуального „я”. Без сумніву, Ліна Костенко була і є частиною тієї “гуманітарної аури наці'ї”, про яку сама ж писала. Очевидно, це й стало однією з причин тривалого замовчування її творчості. Тільки в посттоталітарний період доробок поетеси стає предметом уваги літературних студій. Спробуємо простежити й проаналізувати висвітлення культурологічно-українознавчих парадигм у її творчості, зрозуміти, як розкрито в ній український національний характер. До вивчення й дослідження творчості Л.Костенко звертались: С.Барабаш, О.Ковалевський,

С.Єрмоленко, В.Моренець, А.Петренко, Н.Марченко, Ж.Без'ятчук, В.Саєнко та ін. Вони приділяли увагу її національним мотивам. Вважаємо доцільним розглянути й культурознавче наповнення творів поетеси.Українознавче осягнення рідної культури у творчості Ліни Костенко 1 Національна культура для Ліни Костенко

Культура - явище багатомасштабне, охоплює усі сфери людського життя. До духовної і матеріальної культури входить усе те, що створила людина, - будівлі, витвори ремесел, твори мистецтва, літератури, релігійних і філософських учень, духовні надбання. Але справжня творчість можлива тільки за умови наближення до творчих енергій всесвіту, спілкування з Богом як духовним Абсолютом, як Творцем. Людина, створена за подобою Божою, здатна так само творити духовні скарби, відкривати їх у собі. Та художній світ Ліни Костенко ввібрав у себе досвід світової й української культури, генетичний код нації. Дослідити культурологічну насиченість художнього світу Ліни Костенко - означає також зрозуміти національні, духовні обшири українства, український національний характер, його сильні й слабкі сторони, віднайти відомі й потенційно можливі відповіді на історичні виклики, а отже - зрозуміти й перспективи українства, що і в найтяжчі періоди виявляло силу, волелюбність, жагу до справедливого устрою свого життя. Підтверджуючи цю думку, можна запитувати С.Барабаш, яка вважає, що „міра спорідненості людської особистості з національним всесвітом на різних зрізах фізичного й духовного буття в історичному часопросторі визначає єдність цілісної особистості зі сферою ідеального як космічного феномену” [2, 51]. Національна культура для Ліни Костенко - фундамент, на якому розгортаються філософські, моральні, духовні та естетичні проблеми. Мовнопоетична модель світу, яка постає в її творчості, відображає порушення відношень між істотою, індивідуальним (біологічним) існуванням людини та її вмінням творити. Мовнопоетичні парадигми засвідчують семантичні зв'язки ідіостилю Ліни Костенко з філософією екзистенціалізму. Водночас екзистенціальні узагальнення подаються крізь призму конкретних моральних чинників у межах кордоцентричного бачення світу й речей:

Спочатку так: усю на тебе тлю

,замучити богами і боргами, гачком в’язальним затягти петлю Замотлошити серце — аж конатиме [8, 243].

2 Творча і життєва позиції поетеси

Відзначимо, що творчість Ліни Костенко розгорталась у контексті шістдесятництва, яке заявляло про внутрішню, природну нескоримість українського духу й слова (мова йде про екзистенціальну складову українського менталітету), і тут у неї бачимо спорідненість із Лесею Українкою як у творчій, так і в громадянській позиції. Недарма помічаємо інтертекстуальні зв’язки з Лесею навіть у вигляді ледве не прямої цитації: «Він скарби творить, а не відкриває». Бунтівна складова українського менталітету відбивається у творчості Ліни Костенко завершеною системою поглядів, яку можна назвати, за

О.Ковалевським, “філософією бунту”. У поетеси вона збігається з екзистенційними уявленнями про закинутість людини в абсурдний світ. У нарисі О.Ковалевського про творчість Ліни Костенко читаємо: ,3 умовах тоталітарного насильства над особистістю поетеса відстоює в першу чергу природне право людини на свободу, на вибір, на власний проект буття й особисту відповідальність за нього. Ліні Костенко залишалось тільки боротися проти поневолення і поневолювачів, причому цей бунт переносився у площину національного визволення” [4, 97]. Щодо кордоцентристської складової творчості Ліни Костенко, слід сказати, що кордоцентризм, або філософія серця, є одним з напрямків української філософської думки, який бере початок у давньохристиянській традиції, а згодом увиразнюється в ученні Г.Сковороди. Її продовжують Памфіл Юркевич, Пантелеймон Куліш, інші мислителі й письменники XIX ст. Суть її - в ідейно-психологічних рисах українського менталітету, для якого закони буття є “написаними” саме в людському серці, а не привнесеними ззовні. І тому весь зовнішній світ сприймається крізь ідеальне

б

просвітлення знань серця, що шукає і знаходить в собі те Абсолютне Начало, яке не можуть схитнути ні плин часу, ні зваби і пороки цивілізації. Це біблійне розуміння серця як центру всього душевного й духовного життя людини має невичерпну світову філософську традицію і в українській літературі знаходить свою органічну національну спорідненість. «У творах Ліни Костенко філософія серця виступає не тільки в поєднанні з екзистенціалістськими парадигмами світобачення, але нерідко і як самодостатній концептуальний базис» [4, 97], у першу чергу в ліриці; особливо в романах, у віршах “Маруся Чурай” і “Берестечко”, поемі-баладі “Скіфська одіссея” й драматичній поемі “Дума про братів неазовських”.

З Репрезентація визначальних ознак української культури у творчості Ліни Костенко

Своєю багатовимірністю українська культура завдячує потужній духовній насиченості; для неї характерні дві визначальні ознаки:

  1. вона вбирає світовий досвід для власного розвитку, процвітання й поступу;

  2. має місію ширити синтез світового й національно-державного розвитку в усі часопросторові сфери вселюдства [5, 179].

Ці риси репрезентовано й у творчості Ліни Костенко, в якій віддзеркалено найвеличніші культурні досягнення всесвітнього часопростору, закодовані в антропоніми-назви зверхників людського духу: Шевченко, Сковорода, Леся Українка, Миколайчук, Дега, Лист, Шопен, Бетховен, Галілео Галілей, Данте, Пастернак, Моцарт, Паганіні, Марія Складовська...

Культурологічна насиченість творчого світу Ліни Костенко дозволяє їй, використовуючи колажну поетику, не просто інтерпретувати різнорідні шари української культури, що є історичними її пластами, але й, скориставшись народнопоетичними алюзіями, пояснити світ душі і таїни Всесвіту. Так, наприклад, у драматичній поемі «Скіфська одіссея» авторка поєднує літературний міф про подорож Одіссея, космологічні міфи скіфо-сарматської цивілізації, перекази та легенди українського народу зі свідченнями стародавніх і сучасних істориків. «Прапам'ять народу, закріплена у фольклорі, зберігає відбиток древніх вірувань, уявлень про світ, природу, людину, що влився в нашу мову, поетичні слов’янські міфи і сталі образи» [2, 34].

4 Відображення історичних фрагментів у творах авторки

Українська культура, зокрема, вибудовувалась шляхом перехрещення різних культур, хоча основоположною для України була культура Трипілля, на яку посилається Ліна Костенко у поезії „Акварелі дитинства”: «Бо за терпінням є Трипілля, а за Черніговом Черніг» [8, 45]. П.П. Кононенко цитує Івана Огієнка, який зауважує, що „вже з початку IV віку...проповідував апостол Андрій..., якому в уділ припала Скіфія... Три українські племена - уличі, тиверці, поляни були найближчими сусідами грецьких колоністів... Зносини з грецькими колоніями та їхнє християнство мали великий вплив на наших полян, і скоро зробили те, що вони стали найкультурнішими серед українських племен”, і додає, що українська культура поєднувала в собі і могутні чинники власної творчості, і найвищі надбання світової цивілізації різних епох та континентів» [5, 176]. Л. Костенко майстерно вводить у тканину тексту «Скіфської одіссеї» відомості про історію України, її торговельні зв'язки з різними країнами, скіфо-сарматські міфи. Спостерігається велика обізнаність поетеси з науковими гіпотезами про витоки скіфо-сарматської цивілізації, які базуються на легендах, переказах, міфах, археологічних розкопках [10, 6].

Вкотре у нашій літературі заявляє про себе міфопоетична спадщина, що веде свій родовід з докняжої доби. Спроба інтелектуального осягнення динаміки духовного поступу людиною потребує чуттєвого заглиблення у сенс первинного, природного, архетипного. Духовно-творчий вимір явищ

національної реальності має глибоку внутрішню сутність. «Концепція священного простору «уможливлює створення світу - там, де священне виявляється у просторі, розкривається реальне, починає існувати світ» [2, 51]. Спадщина, що увійшла до творчості Л.Костенко, не лише приземленого, домашнього ґатунку, а небесного, дійсно солярного, буттєво-перспективного, що характеризує і «шістдесятництво». Домашня міфологія у костенківському контексті стає оказіональною, порівняймо: «Чи я не справдив сподівання Долі, / що так вона розгнівалась?» [7, 108] і «Але ж ні це не Смерть моя, це іще не за мною» [7, 139]. Паралельний асоціативний ряд простежуємо між назвою рослини «Вернисонце», що є у творі антропоморфізованою і пишеться з великої літери: «Чого схотів - лебідоньки в бур’ян. Вернисонця у дурноп'ян» [6, 65], і казковими богатирями Вернидубом, Вернигорою і Верниводою, які теж увійшли в поезію ЛКостенко. Ці образи є суто національними фольклорними символами рушійних сил космосу і відбивають світосприйняття моделі світу в цілому, його циклічність. Як зазначає П.Кононенко, «тріади Людина - Бог - Природа; віра - діяльність - розум; життя - смерть - безсмертя визначають і сутність праслов’янського язичництва» [6, 8]. З приходом християнства світовідчуття й світобачення давніх українців не змінилися, відбулося накладання нового на вже існуюче, і сприймали те, що вже було: розуміння Бога як Абсолюту, шукання Істини як шлях до благодаті, боротьба зі злом, темними силами Космосу. Зауважимо, що в найтрагічніших ситуаціях суспільних трансформацій саме національна реальність зберігала правічний внутрішній зв'язок з найшляхетнішими проявами людського духу. Пошук духовних скарбів народу бачимо у звертаннях поетеси до національної історії, культури, ментальності: „Маруся Чурай”, „Повернення Шевченка”,

Кобзарю...”, „Дума про братів неазовських”, „В маєтку гетьмана Івана Сулими...”, „Українське альфреско”, „Сувид”, „Львівські голуби”, ,3 виросла у Київській Венеції”, „У Корчуватому під Києвом”, „У селі одному на Поділлі”, „Люблю Чернігівську дорогу”, „Княжа гора”, „Чадра Марусі Богуславки”, „Чумацький віз”, „Чигиринський колодязь”, „Древлянський триптих”.5 Християнські мотиви і знаки — символи у творчості Ліни Костенко

У віршах Ліна Костенко звертається до реалій національного буття, що становлять „парадоксальну єдність національних знаків-символів з «вічними» кодами світоісторичного культурологічного контексту [2, 25]. Це вживані багатьма поколіннями в усній народній творчості слова, що згодом стали позначати реалії національного буття: лелека, криниця, калина, явір, мальва, біла хата, зіронька, ясний місяць, поле, луг, степ, могила, серце, кінь, річка, стежка, шлях тощо.

Християнське світобачення народу як частина духовної культури втілене в апокаліптичних мотивах, хоч і максимально приземлених, наближених до національної реальності. І це природно для Ліни Костенко, оскільки найактуальнішими для неї є вболівання за майбутнє Батьківщини: «І буде місто зватись Переяслав. / І будуть плуга нести гречкосії. / І три зорі дивитимуться в ясла. /1 Україна ждатиме Месії» [7,136].

Теоніми становлять значну частку власних назв у романі «Берестечко». Більше половини всіх ужитих теонімів у романі складає ім’я Боже [3, 121] як Бог: «Я міг сказати правду при самому Богові! / Я віру визволив із наших бездоріж!» [7, 37], «Чи ми вже й справді прогнівили Бога?»; Господь:«І ні від кого не залежу. / І тільки Господу молюсь»; Всевишній.«Та й попросимо у Всевишнього трохи щастя. І трохи літ»[7, 151]; Месія (Див. вище). В інших творах зустрічаємо теоніми Учитель: «Петро не Юда: він любив Учителя» [8, 367]; Ісус: «Коли вели Ісуса до мучителя, / була сльота» [8, 367].

Другий за вживаністю християнський теонім - Мати Божа: «І Мати Божа дивиться з іконки» [7, 51]. Релігійному грецизму «ікона» в Л.Костенко відповідає народнорозмовний варіант «образи», «образок» або ж «іконка»: «Казка сидить під образами» [8, 9]; «Все познімає, де яка іконка» [8, 12]; «З куточка сяяв срібний образок» [8, 20]. У національному вимірі поетеса

ю

розуміє високодуховні поняття: «Коліна преклонивши, як Почаїв, / стоїть душа перед усім святим» [8, 83].

Проектуючи свої роздуми про життя і людину на екран вічності, який надає їй Книга Книг - Біблія, Л.Костенко не відривається від національного ґрунту. Переспівавши знаменитий 22 псалом Давида - пророцтво про хресні муки Ісуса Христа та його славу у віках (її переспів, як і попередні, дуже вільний), багато віршів псалма вона опускає, зосереджуючи увагу на першій половині його, де йдеться про страждання Ісуса. Останні вісім віршів її переспіву - це продовження молитви ліричного героя про спасіння. Вони навдивовиж гармоніюють з молінням Давида, проте мають виразний український колорит, якого їм надає хрещатий барвінок, чаша гіркого трунку, одоробло, опудало городів : «А я ніщо. Одоробло. Опудало власних городів. / Я посміховисько людське. Бидло серед народів»; « Не дай мені, Боже, впасти на цьому барвінку хрещатому, - / на всі свої покоління імення Твоє кричатиму!»; «Увесь я уже розлитий, мов чаша гіркого трунку» [8, 217].

6 Відображення солярно- космічної філософії описів природи в поезіях письменниці

Продовжила поетеса і традицію солярно-космічної філософії і поезії, репрезентованих Сковородою. Вона вживає найвідоміші народні назви космічних об’єктів: Чумацький Шлях, Стожари, Волосожар, Великий Віз, Малий Віз, Великий Ковш, Місяць, півмісяць, місяченько, зірка, зірки, зоря. Багато астронімів маємо в «Думі про братів неазовських»: «Над ними ніч. І чорна сфера неба - зірки... Волосожар... Великий Віз» [9,135]; «Великий Віз... А там оно Малий...» [9, 195]; в романі «Берестечко» їх менше: «Упала зірка. Пискає синиця. / П’є тишу ніч з Великого Ковша» [7, 134]; «Вже зірочки на чорнім оксамиті / Чумацьким Шляхом розсипають сіль»; «Ось ніч, і та зорею в очі цвіркне. / Чумацький Шлях заремигає - злазь» [7, 6]. Назви Сонце, Місяць у
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Відділ освіти виконкому Жовтневої районної у місті ради Районний...
Додаток Словник основних термінів І понять з питань креативного навчання

«Волошка» Глухівської районної ради 2015 рік Упорядник
Упорядник: Лихошапка Оксана Петрівна, вчитель української мови та літератури Слоутського нвк: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів,...

Відділ освіти Солонянської районної державної адміністрації
...

Голубівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Новомосковської...
Леніна, 17, с. Голубівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51230

Голубівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Новомосковської...
Леніна, буд. 17, с. Голубівка, Новомосковський район, Дніпропетровська обл.,51230, тел. (05693)53193

2015 рік Упорядник
Упорядник: Лихошапка Оксана Петрівна, вчитель української мови та літератури Слоутського нвк: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів,...

2013 рік Упорядник
Упорядник: Лихошапка Оксана Петрівна, вчитель української мови та літератури Суходільського нвк: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів,...

Україна Нікопольська Міська Рада Відділ освіти І науки Висновок про...
Комунального закладу,,Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №8

Засідання клубу «Ерудит»
Добровеличківська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради

Уроку: навчальна
Шова Світлана Миколаївна, кзо «Петриківська неповна середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




fil.ocvita.com.ua
Головна сторінка