Пошук по сайту

Філософія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

«Методологія системного дослідження транскордонних процесів та її соціальна імплементація», подану до захисту у спеціалізовану вчену раду

«Методологія системного дослідження транскордонних процесів та її соціальна імплементація», подану до захисту у спеціалізовану вчену раду





ВІДГУК

офіційного опонента на дисертацію Устича Сергія Івановича

«Методологія системного дослідження транскордонних процесів та її соціальна імплементація», подану до захисту у спеціалізовану вчену раду

Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю

22.00.02 — методологія та методи соціологічних досліджень

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Дисертація С. І. Устича присвячена актуальній проблемі соціологічної науки і практики — методології дослідження кордону як складного суспільного феномена та імплементації положень цієї методології в систему соціологічних досліджень та управління транскордонними процесами.

Актуальність дисертаційної теми зумовлена передусім радикальними змінами, що їх переживає сьогодні більшість країн світу і людство в цілому. Зсувами в суспільній свідомості, які спричинюють всі ці зміни в суспільній системі, в тому числі й такій важливій її складовій, як кордон і транскордонні процеси. Цей суспільний феномен із давнини справляв великий вплив на долю суспільств і людства в цілому. Однак він стає надзвичайно важливим і проблематичним сьогодні, коли людство нарешті після двох світових війн здавалося б досягло взаєморозуміння і згоди щодо принципів міжнародної співпраці.

Суспільно-трансформаційні процеси кінця ХХ – початку ХХІ ст. ст. і особливо розвал СРСР порушили колишню рівновагу в світі. Парад суверенітетів, поява нових – «відкритих» ліберально-демократичних політичних режимів і посилення час від часу зворотних процесів провокують авторитаризм і підривають дієвість повоєнних принципів міжнародної співпраці, в основі яких лежать базові положення ОБСЄ щодо недоторканості кордонів та цілісності території країн. Нова епоха глобального світу, здається, спростовує притаманне колишній суспільно-історичній епосі модерну Марксове розуміння «цілісності світу в його матеріальності». Нові – соціокультурні чинники й гуманістичні засади мислення, що увірвалися в нашу бурхливу глобалізаційну Сучасність провокують на переосмислення колись сталих, але дедалі таких, що не спрацьовують уявлень епохи, що минає. Це повною мірою стосується представленої для обговорення дисертаційної проблеми соціологічного аналізу сутності кордонів та тенденцій розвитку сучасних транскордонних.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена також недостатністю соціологічного та міждисциплінарного осмислення транскордонних явищ. Звичайно, соціологічна та інші форми наукової рефлексії проблем транскордонної реальності досить багаті й різноманітні. Це підтверджується працями відомих дослідників С. Фосетта (C. Fawcett), П. Бурдьє (P. Bourdieu), О. Мартіна (O. Martinez), Г. Гертца (H. Goertz), А. Кербі (A. Kirby), Н. Кліота (N. Kliot), А. Паасі (A. Paasi), В.Колосова, Ю. Пахомова, Н. Мікули, Є. Черняка, Л. Вардомського та багатьох ін.

Проте осмисленню кордонів і транскордонних процесів нерідко бракує сучасної – «глобалізаційної» системності та, як сказав би шотландський соціолог Р. Робертсон «глокалізаційної» конкретності, про що свідчить також ґрунтовний аналіз рівня наукової рефлексії транскордонних явищ, зроблений автором. Головна причина цього стану полягає у відсутності якісного методологічного забезпечення соціологічних досліджень, їх слабкій інтеграції з суміжними науками — історією, політичною географією, економікою тощо.

Обґрунтованість наукових положень, висновків і рекомендацій, їх достовірність

Як зазначає сам автор, мета дослідження, полягає у «розробці концептуальної моделі, що має методологічне значення [або, краще сказати, містить евристичний потенціал – Е. А.] для системного дослідження кордонів і транскордонних явищ, а також визначенні основних інструментів соціальної імплементації цієї моделі в процесі аналізу та управління сучасними транскордонними явищами».

Таке визначення мети є цілком логічним з огляду на окреслений автором об’єкт дослідження — методологічні засади соціологічного пізнання [природи державного кордону і – Е. А.] транскордонних процесів» та предмет дослідження — системний підхід як ефективне [для постмодерної сучасності – Е. А.] методологічне підґрунтя  соціологічного дослідження сучасних [кордонів та] транскордонних процесів, що відрізняються [порівняно з епохою модерну – E. A.] складною внутрішньою структурою та багатофакторністю.

Здобувачем також сформульовані дослідницькі завдання, що послідовно і належним чином вирішені в роботі. Дисертантом, зокрема:

  • розкрито сутність системних досліджень суспільства й суспільних явищ та системної методології, зокрема її основних принципів;

  • проаналізовано взаємозв’язок різних рівнів системної методології, зокрема філософських загально наукових засад системності і спеціального, спрямованого на соціально-гуманітарне знання системного підходу та його принципів; уточнено зміст вербальної моделі соціальної системи;

  • розкрито прикладне значення системного аналізу в дослідженні суспільних кордонів і транскордонних процесів (потоків);

  • виокремлено основний зміст та міждисциплінарну сутність транскордонних явищ, показано рівні їх системного розгортання в сучасному — постмодерному суспільстві і світі;

  • проаналізовано на засадах системної методології сталу структуру та тенденції розвитку сучасних транскордонних процесів;

  • розкрито евристичний зміст та алгоритм соціальної імплементації системної методології, визначено її основні інструменти;

  • обґрунтовано значення соціальної імплементації системної методології для оптимізації державного управління сучасними транскордонними процесами.

Сформульовані дисертантом наукові положення, висновки і результати ґрунтуються на добротному опрацюванні новітніх наукових досягнень вітчизняних і зарубіжних авторів, які працюють в полі дисертаційної проблематики. Основні результати роботи є в цілому коректними і обґрунтованими.

Характер наукової полеміки дисертанта з приводу відображених у роботі теоретичних положень пересвідчує нас у доволі оптимально обраній дисертантом методології дослідження. Остання фактично ґрунтується на загальнонаукових принципах об’єктивності, історизму та системності, які стали основою аналізу представлених теоретичних положень, концепцій, соціологічних теорій, пов’язаних з концептами системного дослідження суспільних кордонів і транскордонних явищ.

Цілком доречними стали у роботі; порівняльний метод, що забезпечив аналіз рівнів розвитку транскордонних процесів у різних сегментах нового Східного кордону Європейського Союзу; метод індексації, що дозволив відобразити сутнісні риси транскордонного співробітництва; метод емпіричного соціологічного дослідження, який забезпечив зворотний зв’язок між суб’єктами та об’єктами управління.

Текстом дисертації є монографія, що складається з 4 розділів, висновків, списку використаних джерел (350 сторінок, 421 позиція, 122 з них – іноземною мовою), додатків (26 сторінок). Загальний обсяг дисертації –понад 16 авт. др. арк.

Характеристика інноваційних здобутків роботи

Рецензована робота є першою спробою соціологічного дослідження суспільної проблеми, що заглиблюється в історичну давнину і водночас, вплітаючись в «глобалізаційне» сьогодення, багато в чому визначає найближче суспільне майбутнє. Представляє собою своєрідний ретроспективно-перспективний суспільно-історичний аналіз сутності кордонів і транскордонних процесів, який здійснюється з застосуванням методології системного дослідження.

У першій главі роботи автор ґрунтовно аналізує проблеми соціальної системології, зокрема, її генеалогії — від древніх протоідей системності до сучасних парадигм неаддитивної цілісності — та основних її рівнів: філософських основ, системного підходу, теорії соціальної системи, системного аналізу. Фактично йдеться про загальне (загально філософське), особливе (спеціальний соціально-гуманітарний підхід), одиничне (теорію соціальної системи і системного аналізу). При цьому автор спирається на роботи багатьох авторів: від філософської школи Арістотеля (Aristotélçs), філософії механіцизму — Р. Декарт (R. Decartes), М. Коперник (М. Kopernik), Г. Галілей (G. Galilei), I. Ньютон (I. Newton), класиків німецької філософії І. Канта (I. Kant), Ф. Шеллінга (F. Schelling), Г. Гегеля (H. Hegel), органічної теорії О. Конта (O. Comte) і Г. Спенсера (H. Spencer), вчення про інтегративну якість К. Маркса (K. Marx) до організаційної науки тектології — О. Богданов, Г. Гурвіч (G. Gurvitch), М. Фуко (M. Foucault), К. Леві-Стросс (K. Levi-Strauss), кібернетичної теорії А. Ампера (A. Ampere) і Н. Вінера (N. Wiener), структурно-функціонального вчення Б. Маліновського (B. Malinowski), парадигми структурного функціоналізму Т. Парсонса (T. Parsons) та його наступників Р. Мертона (R. Меrton), Н. Лумана (N. Luhmann), загальної теорії систем Л. фон Берталанфі та її новітніх різновидів.

Вперше виділяються і всебічно аналізуються основні засади системного дослідження суспільства: «принцип єдності суспільних суб’єктів, діяльності, відносин»; «принцип соціального зумовлення» та «функціонально-генетичний принцип». У цілому, значення цих принципів у побудові соціальної теорії, як обґрунтовано вважає автор, зводиться до того, що вони дають змогу більш повно відобразити основний компонентний ряд, лінії горизонтального та вертикального зрізів механізму функціонування і розвитку соціальної макросистеми.

Зазначені методологічні положення вдало використовуються для аналізу сутності соціально-просторової системи суспільства та її різновиду — транскордонної системи. Автор обґрунтовує необхідність системного відображення транскордонних процесів. Аналізується природа та основні тенденції історичного розвитку феномену кордону та транскордонних процесів, розкривається зміст сучасних парадигм транскордонних процесів та військових конфліктів.

Зокрема, досліджується еволюція тріади кордонів, війни та миру: від першого письмово засвідченого факту розмежування територій і первісних військових конфліктів до сучасних глобалізаційних процесів «розмивання» кордонів і геополітичних викликів, що породжуються жорсткою боротьбою у світі за просторовий ресурс.

Викликає інтерес і проведений автором аналіз парадигм транскордонних процесів та військових конфліктів. Як слушно зазначається в роботі, можна виділити три основні етапи теоретичної рефлексії цих процесів:

1) етап виникнення явища кордону та його примітивно-утилітарне обґрунтування;

2) етап формування теоретичної уяви про феномен кордону та його картографічної матеріалізації;

3) етап розгорнутих концепцій місця та ролі транскордонних процесів в житті суспільства.

Важливою для автора дослідження є термінологічна площина. Він всебічно обґрунтовує необхідність введення в науковий обіг та активного використання поняття «транскордонна система». Останню дослідник досить лаконічно визначає як «самоорганізовану сукупність компонентів об’єктивного та суб’єктивного походження, які вступають у взаємодію між собою у зв’язку із встановленням державами особливих просторових розмежувань (кордонів)» (с.143).

Він аналізує співвідношення цього поняття з іншими усталеними категоріями, що відображають транскордонну реальність (міжнародні відносини, міждержавні відносини, прикордонні зв’язки тощо). Крім того, пропонує основні положення майбутньої розгорнутої теорії транскордонної системи.

В роботі обґрунтовується модель транскордонної системи суспільства, зокрема, ідентифікуються її основні параметри: географічне та соціальне середовище; особливості потреб та інтересів суб’єктів; політико-правові основи; інфраструктурні та організаційні сторони; контакти між людьми; соціально-економічні детермінанти; криміногенні явища; екологічні та техногенні умови.

Ці параметри транскордонної системи знаходять свою конкретизацію у відповідних індексах, що отримуються шляхом кількісного та якісного аналізу транскордонних процесів та інтегровані в розробленій автором системі індексації та моніторингу транскордонного співробітництва на новому Східному кордоні Європейського Союзу.

Ця система справді є важливим інноваційним продуктом пізнання сучасних транскордонних явищ. Слід погодитися із автором, що вона може стати універсальною моделлю аналізу та оптимізації управління транскордонними процесами, зокрема транскордонним співробітництвом.

Особливої уваги заслуговує аплікативна частина дослідження, яку складає аналіз сучасної транскордонної системи «Схід-Захід Європи». Варто погодитися із запропонованим автором алгоритмом соціальної імплементації системної методології стосовно сучасних транскордонних процесів із використанням двох основних пізнавально-перетворювальних інструментів:

а) проведення системного аналізу сучасних транскордонних процесів через експертні дослідження, тобто відстеження ланцюжка зумовленості компонентів по горизонталі і вертикалі із формуванням якісних і кількісних оцінок;

б) розкриття результатів функціонування і розвитку сучасних транскордонних процесів та їх зворотного впливу на суб’єкти управління через проведення емпіричних соціологічних досліджень.

Вказаний аналіз завершується характеристикою алгоритму проведення коротко-, середньо- та довгострокового моніторингу транскордонної системи, а також порядку вироблення політичних рекомендацій суб’єктам із оптимізації управління транскордонними процесами на різних рівнях, мінімізації пов’язаних з ними в умовах глобалізації викликів та загроз, найперше, загрози мілітаризму.

Не можна не вітати і той факт, що запропонований автором алгоритм системного аналізу транскордонних процесів вже апробований разом із закордонними партнерами в дослідженнях за програмами Європейського Союзу в різних сегментах його нового Східного кордону. Індексні експертні аналізи проведені, зокрема, на кордонах Норвегії, Фінляндії та Польщі з Росією, а також Угорщини, Словаччини, Румунії з Україною. В цьому останньому сегменті також виконано міжнародне пілотне емпіричне соціологічне дослідження «Кордони очима людей», координатором якого був автор.

Це свідчить про високий рівень апробації результатів дисертаційної роботи.

У заключній частині дисертації наведено підсумки дослідження. При цьому висновки, зроблені дисертантом, випливають з усього проведеного ним дослідження. Вони об’єктивні, чіткі, належним чином аргументовані.

Варто відзначити важливість одного з них: чим більш розвинутим і складним є об’єкт дослідження, тим жорсткіші вимоги висуваються до якості його методологічного супроводу. Цей висновок підтверджується вирішеною в монографічному дослідженні науковою проблемою, основний зміст якої складала невідповідність між потребою в надійному методологічному забезпеченні пізнання й перетворення транскордонних процесів і рівнем розвитку системно-методологічного знання про них.

Крім того, заслуговує на увагу й інший висновок, якого дійшов автор в дослідженні: системна методологія як інструмент пізнання та перетворення транскордонних процесів є продуктивною при аналізі вельми актуальних відносин Сходу і Заходу Європи.

Зокрема, теоретичне застосування системної методології дозволяє встановити, що реально функціонуючий новий Східний кордон ЄС є складною динамічною системою транскордонних потоків суб’єктивного та матеріально-речового походження. Транскордонні відносини держав східної і західної частин європейського континенту, як і аналогічні відносини в інших геополітичних ареалах світу, розвиваються в контексті загально соціологічних закономірностей і ними зумовлюються.

Системна методологія має не тільки теоретичне, але й важливе практичне значення. Автор слушно зауважує, що вона, зокрема, дозволяє:

  • надавати органам управління Європейського Союзу, держав — його нових членів та східноєвропейських країн — сусідів вичерпну й достовірну інформацію про функціонування нового Східного кордону, звести до мінімуму суб’єктивістські, однобічні оцінки, найперше того, що стосується відкритості та безпеки кордонів;

  • своєчасно виявляти недоліки в організації управління транскордонними процесами, знаходити оптимальні варіанти їх усунення;

  • забезпечувати збалансованість управлінських рішень;

  • підвищувати ефективність використання ресурсів, найперше фінансових, що спрямовуються на вирішення проблем нового Східного кордону ЄС.

Вельми важливим для оцінки характеру і змісту роботи є врахування особистого досвіду багаторічної роботи автора в структурах державної влади та дипломатичної служби, а також його участь в масштабних міжнародних науково-практичних проектах.

Дисертант представив доволі вагомий публічний науковий доробок. У списку опублікованих ним праць позначено три індивідуальні монографії та розділи в колективних монографіях, що вийшли в світ в Україні та за її межами, публікації у вітчизняних та зарубіжних фахових виданнях. Результати проведеного дисертаційного дослідження оприлюднено в доповідях на світовому науковому форумі та міжнародних науково-практичних конференціях.

Слід зазначити, що зміст опублікованих здобувачем наукових праць, а також зміст автореферату дисертації достатньо повно відображають основні положення дисертації.

Дискусійні питання, критичні зауваження та побажання

Високо оцінюючи здійснене дисертаційне дослідження не можна однак не висловити наступні зауваження щодо його змісту:

  1. У першому розділі «Евристичний потенціал системної методології в соціальних дослідженнях» автор аналізує основні віхи становлення та розвитку системних досліджень (с. 27-42). Загалом він робить це вправно. Проте на загальному фоні здійсненого аналізу певним дисонансом виглядає аналіз доробків сучасних вчених-системологів — представників пост-парсонівського періоду, пов’язаного з домінуванням функціональної теорії в американській соціології 40х-50х років. Виключення хіба що складають роботи Р. Мертона та Н. Лумана. Це суттєво збіднює, якщо не сказати, що деформує загальну картину й логіку розвитку системної пізнавальної парадигми.

  2. У другому розділі «Кордон і транскордонні процеси: теоретико-методологічні засади системного пізнання» автор вдається до аналізу (с. 108-138) такого складного суспільного феномену, як кордон. Цей аналіз був би суттєво конструктивнішим застосуй він логіку вітчизняної моделі «універсального епохального циклу», яка, наприклад, стала класичною знахідною за організації вивчення еволюції феномена авторитету керівника в державному управлінні1.

  3. Дещо аморфним і позбавленим необхідної чіткості виглядає також здійсненний в другому розділі роботи аналіз транскордонних процесів (с. 154-164). Загальну картину в цьому аналізі можна було б швидко виправити за рахунок ідентифікації можливих напрямів соціальної прогностики розвитку транскордонних процесів (скажімо, на новому Східному кордоні Європейського Союзу) та визначення обмежень, що їх накладають на здійснення цієї мети об’єктивні обставини (наприклад, вплив зовнішніх факторів).

  4. У третьому розділі «Системне розуміння структури і тенденцій розвитку сучасних транскордонних процесів» автор, здається, невиправдано обмежує соціально-економічні параметри сучасних транскордонних процесів (с. 192-195). Адже в нинішніх перехідних умовах суспільного розвитку соціально-економічний фактор стає своєрідною больовою точкою, що суттєво стримує розвиток процесів демократизації, а отже заслуговує набагато більшої уваги як на макроекономічному рівні, так і в різних локальних змістах і формах, що складають економічні транскордонні зв’язки (легальні чи нелегальні).

  5. У четвертому розділі «Імплементація системної методології в аналізі та управлінні СТП» (с. 264-271) представлено інструментарій, що його автор рекомендує для використання при здійсненні емпіричного соціологічного дослідження транскордонного співробітництва. На жаль, він не наводить жодного прикладу та результату проведення соціологічного аналізу із застосуванням зазначеного інструментарію.

Втім, висловлені зауваження до дисертаційної роботи С. І. Устича не знижують її вагомості та значення як завершеного цілісного соціологічного дослідження.

Загальний висновок

В цілому дисертація С. І. Устича «Методологія системного дослідження транскордонних процесів та її соціальна імплементація» є самостійним, завершеним науковим дослідженням.

Тема роботи відповідає означеній спеціальності та профілю спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України. Текст автореферату повністю відповідає тексту монографії, а робота за своєю актуальністю, новизною, науково-методичним рівнем, теоретичною та практичною значущістю відповідає необхідним вимогам нормативних документів МОН України, зокрема п. 9, 10, 12, 13 «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», ухваленого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567.

Зазначене дає підстави для присудження Сергію Івановичу Устичу наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.02 — методологія та методи соціологічних досліджень.

Офіційний опонент

Професор кафедри державної політики та суспільного розвитку

Національної академії державного управління при Президентові України,

доктор соціологічних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

Е. А. Афонін

Вчений секретар Національної академії державного управління

при Президентові України, доктор наук з державного управління,

професор, Заслужений діяч науки і техніки України
А. П. Рачинський

«___» лютого 2015 року


1 См.: Новаченко Т. В. Архетипова парадигма керівника в державному управлінні : моногр. / Т. В. Новаченко ; за наук. ред. Е. А. Афоніна ; Національна академія державного управління при Президентові України ; Українське товариство сприяння соціальним інноваціям. — Ніжин-Київ : Видавець Лисенко М. М., 2013. — 320 с. — (Відкрита дослідницька концепція; вип. 13). — Режим доступу : http://lib.rada.gov.ua/static/about/text/Novachenko.pdf

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Дослідження у формі монографії Устича Сергія Івановича "Методологія...
...

С.І. Устич Методологія системного дослідження транскордонних процесів
З урахуванням особистого досвіду роботи автора в структурах державної влади та дипломатичної служби пропонується алгоритм використання...

Дослідження транскордонних ринків 88
Бєлєнький П. Ю., Мікула Н. А., Матвєєв Є. Е. Конкурентність на транскордонних ринках. – Львів: Інститут регіональних досліджень нан...

Дослідження. Основні види моделювання
Моделювання – це метод дослідження явищ І процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об'єкта досліджень (оригіналу) іншим, подібним...

Методологія дослідження нотаріальної діяльності
У статті розглядаються окремі питання методології дослідження нотаріальної діяльності. Зокрема, автори висвітлюють основні тенденції...

Методичні матеріали з навчальної дисципліни соціальна психологія
Системна соціальна психологія – наука відносно молода, базується на численних парадигмах І знаходиться у постійному пошуку, розвитку...

Кандидат соціологічних наук (22. 00. 04 Спеціальні та галузеві соціології),...
Ключові слова: соціальна комунікація, інфосередовище, соціальна ентропія, образ пізнання, соціальний образ

Соціальна відповідальність комунікативної практики на прикладі аналізу реклами Анотація
Аналізуються вітчизняні рекламні кампанії та pr-заходи, в яких соціальна відповідальність реалізована на високому рівні. Надаються...

Віталій циба: в науці І в житті керуюсь мудрістю: "Дивись в корінь!" Ігор Олександров, журналіст
Університеті «україна», на кафедрі соціальної работи. Кількість абітурієнтів на цю спеціальність постійно зростає, адже за соціальним...

Кобилянський Олег Леонідович. Криміналістичне дослідження документів...
Кобилянський Олег Леонідович. Криміналістичне дослідження документів із спеціальними засобами захисту: дис канд юрид наук: 12. 00....



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




fil.ocvita.com.ua
Головна сторінка