Пошук по сайту

Філософія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Курсова робота на тему: «Система екологічного виховання учнів на уроках географії»

Курсова робота на тему: «Система екологічного виховання учнів на уроках географії»







Кудашівська середня загальноосвітня школа

Курсова робота

на тему: «Система екологічного виховання учнів на уроках географії»

Виконала: вчитель географії

Нагірна О.І.
2014 рік

ЗМІСТ
ВСТУП 3

1.ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ У ШКОЛІ 8

2. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ 15

ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ ПІД ЧАС

ВИВЧЕННЯ ГЕОГРАФІЇ

2.1 Форми та засоби екологічного виховання на уроках географії 16

2.2 Основні напрямки екологічного виховання школярів 19

2.3 Підходи до організації навчально – виховного процесу 21

щодо екологічного виховання

3. ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ У 23

ПРОЦЕСІ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА

УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

ВИСНОВКИ 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 27

ДОДАТКИ

ВСТУП
В найважливіших міжнародних і державних документах останнього десятиріччя, присвячених проблемам навколишнього середовища і гармонійного розвитку людства, велика увага приділяється екологічній культурі і свідомості, інформованості людей про екологічну ситуацію в світі, регіоні, на місці проживання, їх обізнаності  з можливими шляхами вирішення різних екологічних проблем, з концептуальними підходами до збереження біосфери і цивілізації.

Cучасні актуальні проблеми взаємостосунків суспільства і природи висувають невідкладні завдання і одне з них - виховання молодого покоління, здатного гармонійно співіснувати з природою, раціонально використовувати і відтворювати її багатства, психологічно готового оберігати природу. Це вимагає переорієнтування екологічного виховання на можливість здійснювати випереджувальну підготовку людини до переходу на стратегію сталого розвитку. Сталий розвиток є новим принципом людського спільного життя: майбутні покоління повинні мати ті ж самі ресурсні можливості, що мають і нині існуючі. Отже, суспільство висуває потребу у компетентній особистості, яка на основі самостійного критичного мислення і відповідальності буде готовою і здатною не лише визначати екологічні проблеми, знаходити раціональні шляхи вирішення їх, а й попереджати виникнення останніх.

Отже, екологічне виховання набуває пріоритетної ролі в освіті загалом та у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл. Розвиток і формування в учнів екологічної компетентності забезпечується відповідним оновленням усіх складових навчально-виховного процесу навчального закладу (цілей, змісту, технологій тощо). Мета екологічного виховання і освіти має бути орієнтованою на формування екологічної свідомості особистості, готовності відповідально ставитися до довкілля, виховання екологічно усвідомленої поведінки, знань прав і обов'язків громадян. Життєво необхідним стає створення умов у навчальному закладі і сім'ї, за яких учні б усвідомлювали практичну значущість екологічної компетентності, проявляли б свою зацікавленість, набували здатності й готовності до ініціативної творчої діяльності екологічного спрямування.

Таким чином, ідея розвитку екологічної компетентності учнів є однією із ключових ідей модернізації виховання і освіти, необхідність якої історично передбачена у вигляді корінних змін світогляду, традицій, стилю мислення, мотивів поведінки людей, які становлять сучасний соціум. Вона пов’язана з готовністю і здатністю молоді нести особисту відповідальність як за власне благополуччя, так і за суспільне.

Екологічна компетентність це:

- здатність особистості приймати рішення і діяти так, щоб якомога менше завдавати шкоди довкіллю;

- прояв екологічної культури особистості у довкіллі, де вона здійснює власну діяльність і може реально впливати на її стан;

- характеристика, що дозволяє сучасній особистості відповідально вирішувати життєві ситуації, підпорядковуючи задоволення своїх потреб принципам сталого розвитку;

- здатність особистості до такої діяльності у побуті й природному середовищі, коли здобуті екологічні знання, навички, досвід, цінності актуалізуються в уміння приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їхні наслідки для довкілля. На даному етапі розвитку суспільства постає потреба у формуванні екологічної свідомості ексцентричного типу. Це така система уявлень про навколишній світ, відповідно до якої вищу цінність являє собою гармонійний розвиток людини і природи, що є елементами єдиної системи. Метою взаємодії з природою є максимальне задоволення як потреб людини, так і природи, а характер взаємодії визначається екологічним імперативом: правильним і дозволеним, що не руйнує екологічну рівновагу; етичні норми і правила однаковою мірою поширюються на взаємодію як між людьми, так і зі світом природи; діяльність з охорони природи продиктована необхідністю зберегти її заради неї самої.

Фундамент екологічної культури закладається в дитинстві, де першочергова роль належить сім’ї. Проте особливе місце у формуванні екологічного світогляду, екологічної культури, екологічної свідомості відводиться саме загальноосвітній школі в зв’язку з тим, що екологічна освіта і виховання тут реалізуються безперервно й послідовно, комплексно на міжпредметній основі.

Специфіка екологічної освіти полягає в тому, що вона повинна базуватись на принципі ―випереджуючого відображення. Тобто у свідомості людини повинна відбуватись постійна оцінка можливих наслідків втручання у природу.

Провідним принципом екологічної освіти і виховання є принцип: ―мислити глобально – діяти локально.

Практична реалізація завдань і мети екологічної освіти у сучасних навчальних закладах будується на засадах: комплексного розкриття проблем охорони природи; взаємозв'язку теоретичних знань з практичною діяльністю учнів у цій сфері; включення екологічних аспектів у структуру предметних, спеціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які розкривають взаємодію суспільства і природи; поєднання аудиторних занять з безпосереднім спілкуванням з природою (екскурсії, трудові екологічні практикуми, польові табори тощо); використання проблемних методів навчання (рольові ігри, екологічні клуби та ін.); поєднання класної та позакласної природоохоронної роботи.

Мета екологічного виховання :

  • вироблення екологічного стилю мислення і поведінки через формування екологічної культури учня, навичок безпечного поводження з речовинами в побуті та на виробництві;

  • виховання особистості, яка усвідомлює власну відповідальність перед суспільством за збереження життя на Землі;

  • формування екологічної культури, зміцнення духовного і фізичного здоров’я кожної окремої людини,

  • розвиток умінь встановлювати грамотні стосунки з природою на основі поваги до життя як найвищої цінності та всього живого як унікальної частини біосфери;

  • оволодіння технікою прийняття рішень, вільного вибору і дій у різних сферах життя;

  • формування емоційно-ціннісного ставлення до природи, до себе, до людей, до загальнолюдських духовних цінностей.

Метою вчителя є навчити учнів усвідомити свою роль у природному середовищі і нашому суспільстві.

Об’єктом дослідження є процес екологічного виховання на уроці географії та в позакласній роботі.

Предмет дослідження - методи та прийоми здійснення екологічного виховання у сучасній школі.

Завдання дослідження: шляхи реалізації екологічного виховання під час використання традиційних та інтерактивних методів навчання.

Отже, завдяки екологічній освіті можна виховати людину з принципово новою екологічною культурою та психологією взаємодії з природою, що сприятиме виходу з глобальної екологічної кризи. Проте такий процесс можливий лише за умови безперервної екологічної освіти та виховання. За допомогою саме такого виховання учні можуть усвідомити необхідність охорони природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, особисту відповідальність за навколишній світ.

Завдання вчителя географії – навчити учня бачити природу, сприймати її гармонію, відчувати її, адекватно оцінювати прекрасне й творити його навколо себе і в собі. Важливим при цьому виступає положення про те, що вивчення географії – це спільна діяльність розуму й серця.

Реалізація проблеми відбувається на різних структурних рівнях уроку, але обов’язковою умовою її здійснення є індивідуальний підхід у навчанні, добре організований зворотній зв’язок «учитель – учень», творчість і високий професіоналізм вчителя, доброзичлива психологічна атмосфера під час навчально-виховного процесу.

Освітні і виховні завдання

  • формувати розуміння сучасних екологічних проблем України й світу, усвідомлення їх важливості, актуальності і універсальності (зв’язку локальних з регіональними і глобальними);

  • відроджувати кращі традиції українського народу, мешканців села у взаємовідносинах з довкіллям, виховувати любов до рідної природи;

  • долати споживацьке ставлення до природи;

  • розвивати особисту відповідальність за стан довкілля на місцевому, регіональному, національному і глобальному рівнях, вміння прогнозувати особисту діяльність і діяльність інших людей;

  • розвивати уміння приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки;

  • виховувати глибоку повагу до власного здоров'я та вироблення навичок його збереження.


I. ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ У ШКОЛІ
Людина та природа — поняття взаємопов’язані та взаємозалежні, адже людство існуватиме доти, доки існуватиме природне середовище. Створюючи загрозу природі, ми загрожуємо самим собі. В. Сухомлинський писав із цього приводу: «Поняття «природа» — єдине ціле. У цьому своя гармонія та постійність, взаємозв’язки та залежності; вона — джерело буття й суть буття, вона єдина й нерозривна з людиною. Кожний з нас — природа, що стала людиною. Людина доти могутня й непереможна, доки вірна законам природи — пізнаним і непізнаним, не нею встановленим... Активно впливати на природу, але залишатись її сином, бути вінцем її творіння та володарем її сил, по-синівському бережливо ставитись до неї — ось яку позицію нам треба займати у процесі взаємодії з природою...». Настав час керуватись у наших діях правилами екологічного гуманізму, основна ідея якого: людина є лише часткою Природи та Космосу, із законами та силами яких вона повинна рахуватись. Що ж таке «екологія»? Наука про навколишнє середовище, оселю, людину, її взаємодію із цим середовищем і шляхи забезпечення умов для її життя. Однак це не тільки наука. Це світорозуміння, яке включає в себе і свідоме ставлення до всього сущого, і його активний захист. Екологічне виховання у школі слід починати з молодшого шкільного віку. Спочатку діти вчаться помічати прекрасне та незвичне навколо себе, учаться спостерігати, милуватись природою, посильно охороняти природу, не шкодити їй, робити довкілля чистішим. Важливий аспект психологічної підготовки підростаючого покоління у сфері екологічного виховання — формування почуття співпричетності, відповідальності; розуміння необхідності піклування про природу; готовність жити у злагоді з природою й у відповідності до її законів. Коли ці риси стануть характерними для більшості молодших школярів, то на наступних етапах (5–9-і, 9–12-і класи) результативність роботи з екологічного виховання, маючи міцне підґрунтя, проводитиметься значно ефективніше. У середніх і старших класах метою такого виховання є усвідомлення учнями масштабів екологічної кризи, знання й розуміння причин і наслідків негативного впливу людства на природне середовище, формування нового типу мислення, вироблення нових ідей зі збереження довкілля, посильна практична діяльність, спрямована на виявлення нагальних проблем і покращення стану природного середовища. На жаль, у навчальних програмах на вивчення тем екологічного спрямування відводиться досить мало часу, отож, більше уваги даним темам можна приділити в позакласній роботі. Тут поле фантазії необмежене:

• створення молодіжної організації чи груп, котрі проводитимуть діяльність із метою поліпшення екологічного стану навколишнього середовища;

• проведення годин спілкування з природою;

• написання віршів про красу рідного краю;

• проведення інтегрованих занять екологічного змісту («Подорож у природу» тощо);

• проведення ігор для малюків (наприклад, «Формування екологічної культури»); • святкування Всесвітнього Дня Землі (22 квітня);

• участь у конкурсах «Пізнай свій рідний край», «Екологічними стежинами» тощо (виставки робіт учнів із неживого природного матеріалу, конкурси творів про природу та її збереження, поетичні конкурси на кращий вірш чи пісню про природу, конкурси малюнків чи фотографій, захист творчих звітів, розробки сценаріїв свят, уроків чи інших заходів, анкетування; складання рефератів тощо);

• проведення рейдів з очищення ставків, джерела, що протікає неподалік від школи;

• проведення агітаційно-роз’яснювальної роботи (про шкідливість спалювання опалого листя, неприпустимість винищування первоцвітів тощо);

• проведення анкетування населення з питань покращення екологічного стану довкілля;

• проведення уроків і бесід з екологічного виховання;

• вивчення правил поведінки на природі;

• проведення екологічних ігор, захистів рефератів і проектів покращення стану природного середовища;

• організація виставок учнівських робіт, малюнків, творів, віршів, пісень.

Щоб екологічне виховання дало належний результат, воно має бути організоване належним чином, відповідати певним вимогам. Робота повинна бути цілеспрямованою, учні мають розуміти, для чого вони виконують певне завдання та яким має бути результат. Важливість і потрібність виконуваної діяльності дає учням відчуття потреби діяти, задоволення кінцевим результатом, причетності до вирішення глобальних проблем, готує до продуктивної праці в різних галузях виробництва, до свідомого самостійного життя у злагоді з природою. Виховна ефективність екологічної діяльності зростає за тієї умови, коли учні є не лише виконавцями, а й її організаторами. Саме тому треба давати більше творчих завдань, котрі вирішуються колегіально, у співпраці, спонукають до пошуку об’єктів впливу, до раціоналізаторських ідей і розв’язання проблем. Метою кожного вчителя з екологічного виховання учнів є:

• виховувати любов і повагу до природи;

• спонукати до збереження неповторної краси рідного краю;

• формувати почуття відповідальності за стан природного середовища;

• сприяти розвитку творчих здібностей учнів;

• учити самостійно мислити, знаходити раціоналізаторські рішення поставленої проблеми;

• навчати бачити красу навколо себе, розвивати почуття прекрасного;

• формувати почуття дбайливого ставлення до навколишнього середовища;

• формувати активну життєву позицію.

З метою накопичення об’єктивних кількісних даних про стан екологічної освіти та екологічного виховання учнів серед них варто провести опитування у формі анкетування чи тестування. Аналіз результатів, що наводиться нижче, дає ґрунтовні узагальнення, не зважаючи на те, що опитуваним ставились досить прості та зрозумілі запитання.

1. Чи любите природу? а) так; б) ні. Мета запитання: виявити, у чому полягає любов до природи, як учні ставляться до природного середовища. Виховувати любов до природи. Спонукати до збереження неповторної краси рідного краю. Висновок: на дане запитання учні майже стовідсотково відповіли, що люблять природу, бо вона є джерелом краси, натхнення, радості, життя. Без природи не було б людини. З природного середовища ми беремо все необхідне для повноцінної життєдіяльності.

2. Що таке «екологія»? а) наука, що вивчає походження Землі; б) наука про навколишнє середовище, оселю, людину, її взаємодію з цим середовищем і шляхи забезпечення умов для її життя; в) світорозуміння, яке включає в себе і свідоме ставлення до всього сущого, і його активний захист. Мета запитання: виявити рівень теоретичних знань; з’ясувати ступінь розуміння поняття «екологія». Висновок: 64 % учнів відповіли, що екологія — це і наука, і світорозуміння. 36 % показали, що недостатньо розуміють значення екології для сучасної людини.

3. Чи існують екологічні проблеми в Україні? а) так; б) ні. Мета запитання: виявити рівень обізнаності учнів з питань існування екологічних проблем в Україні. Висновок: на дане запитання учні майже стовідсотково відповіли, що проблеми існують, особливо гострі — радіаційне забруднення, забруднення водойм, зменшення кількості зелених насаджень. Більшість учнів розуміють, що екологічні проблеми існують і до того ж вимагають негайного вирішення.

4. Що буде з тим куточком природи, де повністю вирубають ліс? а) там буде поле; б) руйнуватимуться ґрунти; в) погіршиться повітря; г) порушиться природний баланс, що може призвести до негативних наслідків. Мета запитання: виявити рівень розуміння проблеми винищення лісів, бездумного втручання людини в життя природи, порушення природного балансу. Висновок: більшість учнів відповіли, що ліси — це зелені легені природи, що їх винищення призведе до катастрофічних наслідків — зміни клімату; погіршення ґрунтів; загибелі рідкісних представників флори і фауни. 20 % відповіли, що зросте кількість сільськогосподарських угідь, і це є досить позитивним фактором для місцевості сільського типу. Як бачимо, не всі учні розуміють катастрофічність винищення лісів. Можливо, спрацював той фактор, що діти, проживаючи в сільській місцевості, на перший план висувають важливість зростання кількості сільськогосподарських угідь. Вони вважають, що збільшення площі полів призведе до зростання прибутків населення. Отже, 28 % уважають матеріальний добробут важливішим, ніж вирішення екологічних проблем.

5. Чому не можна в річці мити автомобіль? а) гине риба; б) бензинова плівка перешкоджає надходженню кисню; в) це погано; г) автомобіль руйнується. Мета запитання: виявити рівень розуміння проблеми забруднення водойм; формувати почуття господарського ставлення до навколишнього середовища. Висновок: 95 % учнів відповіли, що миючі засоби та бензинова плівка, що утворюється на поверхні води, шкідливо впливають на життєдіяльність водойм — гинуть мальки, мікроорганізми, знищується кисневе наповнення води, гине риба. 5 % уважають, що руйнується автомобіль, і це погано. Як бачимо, більшість учнів (95 %) розуміють суть проблеми забруднення водойм і готові вирішувати її.

6. Чи хвилює вас доля природи? а) так; б) ні. Мета запитання: виявити, чи потрібно турбуватись про долю природи, що саме їй загрожує; формувати почуття відповідальності за стан природного середовища. Висновок: на дане запитання учні майже стовідсотково відповіли, що доля природи їм не байдужа, адже природа — наша годувальниця. Загине природа — загине людство.

7. Чи всі люди знають правила поведінки на природі? а) так; б) ні. Мета запитання: виявити рівень розуміння важливості знань та використання правил поведінки на природі; виховувати бажання дотримуватись правил мирного співжиття з природою. Висновок: на дане запитання учні майже стовідсотково відповіли, що не всі люди знають правила, а якщо і знають, то не завжди практично застосовують. Потрібно вести серед учнів та населення освітню роз’яснювальну роботу, адже досить часто люди не знають елементарного (наприклад, про шкідливість спалювання опалого листя).

8. Як слід учинити з людьми, котрі забруднюють довкілля? а) проводити роз’яснювальну та агітаційну роботу; б) примусити прибирати після себе; в) накласти грошове стягнення; г) не зачіпати їх, бо однаково не буде результату. Мета запитання: учити учнів помічати порушення та порушників, бути готовими захистити довкілля; виховувати бажання вести роз’яснювальну та агітаційну роботу серед населення з метою покращення стану природного середовища; учити самостійно мислити, знаходити раціоналізаторські рішення поставленої проблеми. Більшість учнів розуміють, що ситуацію можна змінити на краще; готові включитись у роботу; хочуть зробити свій внесок у справу збереження навколишнього середовища.

9. Які екологічні проблеми існують на території вашого населеного пункту? а) винищення зелених насаджень (вирубування лісів, винищення квітів); б) нераціональне використання ґрунтів; в) забруднення повітря (шкідливе виробництво, транспорт, спалювання листя); г) забруднення водойм (прання в річці, миття автомобілів, викиди нечистот); д) засмічення вулиць, відсутність смітників поза жилою зоною; е) нема проблем. Мета запитання: дізнатися, чи знають учні про наявність екологічних проблем безпосередньо в їхньому населеному пункті; виявити ставлення підростаючого покоління до існуючих екологічних проблем. Висновок: більшість учнів відповіли, що найбільшою проблемою є засмічення вулиць, відсутність смітників поза жилою зоною, а також забруднення водойм. Отже, в основному учнів бачать проблеми, знають про них, не залишаються байдужими до їх розв’язання.

10. Що ви робите для того, щоби покращити стан довкілля? а) садимо дерева та квіти; б) проводимо акції з охорони природи; в) нічого; г) очищаємо територію населеного пункту та розчищаємо русла річок; д) збираємо макулатуру. Мета запитання: формувати почуття господарського ставлення до навколишнього середовища; сприяти розвитку творчих здібностей учнів; формувати активну життєву позицію. Висновок: майже стовідсотково учні відповіли, що садили дерева та квіти, розчищали русла річок, проводили акції з охорони природи, збирали макулатуру тощо.

Як бачимо, учні готові до вирішення проблем, беруть активну участь у покращенні стану довкілля, творчо вирішують нагальні проблеми, по-господарськи ставляться до навколишнього середовища. Відповіді учнів 7-го класу на запитання тесту показали, що майже більшість протестованих займають активну життєву позицію, не байдужі до екологічних проблем в Україні та рідному населеному пункті. Тест показав, що більшість дітей орієнтуються в питаннях екологічного спрямування, успішно проводять роботу з оздоровлення довкілля. Учні отримують творчі завдання, самі розробляють план дій та проводять рейди, акції. Під час екскурсій «екологічними стежинами» приводять в порядок джерела, очищають береги ставків від сміття. Щовесни учні проводять акції «Посади дерево», «Зроби село кращим»; організують святкування «Всесвітнього Дня Землі». Постійно проводяться ігри з молодшими школярами, метою яких є формування екологічної культури. Неодноразово проводилося соціологічне опитування населення з метою виявлення рівня екологічної свідомості, культури населення та збору конкретних пропозицій щодо покращення екологічного становища населеного пункту. Виховні можливості участі школярів у різноманітних заходах, націлених на екологічне виховання, виявляються в таких напрямах:

• по-перше, працюючи поруч із наставниками, учні долучаються до життя суспільства, відчувають причетність до справи глобального масштабу, набувають практичного досвіду з вирішення проблем власними зусиллями, набувають досвіду спілкування в колективі та спілкування з природою;

• по-друге, власноруч допомагаючи природі, школярі відчувають власну значущість, потрібність, упевненість у своїх можливостях, емоційне піднесення, моральне задоволення та естетичну насолоду;

• по-третє, усвідомлення позитивного результату роботи переконує школярів у значущості та потрібності їхньої діяльності; учить бережливого ставлення до природних багатств, господарського підходу до організації власного життя;

• по-четверте, учні привчаються правильно поводитись на лоні природи, розумно відпочивати та задовольняти власні потреби, не зашкоджуючи довкіллю. Виховуються дисциплінованість, відповідальність, ініціативність;

• по-п’яте, учні ростуть небайдужими, у них є бажання допомогти природі, оздоровити довкілля. У школярів формуються почуття господарського ставлення до навколишнього середовища, активна життєва позиція.


2. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ГЕОГРАФІЇ
Шкільна програма з географії передбачає розв’язання, поряд з іншими і таких завдань:

  1. формування в учнів наукових поглядів на природу та взаємодію суспільства й навколишнього середовища;

  2. ознайомлення з принципами раціонального використання природних ресурсів та охорони природи.

Ставлення людини до навколишнього середовища враховується з перших років її навчання в школі. Від того як і чому її навчають, залежить, чи сформується в неї бережливе, уважне ставлення до природи як до джерела матеріальних і духовних благ, чи ж виробиться споживацьке ставлення, без турботи про майбутнє.

У середній школі екологічна освіта носить міжпредметний характер і розглядається під кутом зору специфіки змісту багатьох предметів: географії, біології, хімії та ін. Але лише курс географії розглядає екологічні проблеми на трьох рівнях: глобальному, регіональному та на основі краєзнавчого підходу – локальному. Важливо й те, що він включає матеріал оцінювального характеру.

У даний час на Землі немає жодної території, яка б не зазнала негативного впливу людської діяльності.

Важливе значення мають роботи на місцевості з оцінювання впливу людини на довкілля. На їх основі у школярів виробляється звичка правильно і критично оцінювати свою поведінку та дії інших людей у природі, вибирати лінію поведінки, яка відповідає законам співіснування природи й суспільства.

В екологічному вихованні поряд з маральним важливу роль відіграє й естетичне виховання. Побачити прекрасне в природі, житті й діяльності людей, правильно зрозуміти красу праці людини з освоєння довкілля допомагає читання географічних і художніх описів, виконання творчих робіт з літератури й мови. Велике значення має вивчення пам’яток історії, культури, народних традицій та звичаїв.


2.1 ФОРМИ ТА ЗАСОБИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ
Найбільш продуктивними формами, спрямованими на засвоєння учнями екологічних знань виявилися: екскурсії, дидактичні ігри, робота з науково-популярними джерелами, опорними схемами та таблицями; евристичні бесіди, відеоподорожі, демонстраційні досліди хімічного та біологічного експерименту тощо. При проблемних методах навчання учні оволодівають такими прийомами розумової діяльності, як аналіз, синтез та узагальнення.

Для розвитку мотиваційно-ціннісної сфери особистості учнів ефективними є такі форми і методи роботи, як метод екологічної емпатії; насичення навчального матеріалу фактами, стимулюючими етичне ставлення учнів до природних об’єктів; обговорення результатів діагностики суб’єктивного ставлення учнів до природи та його корекція; еколого-психологічний тренінг, тематика якого спрямована на розвиток в учнів емпатії до природних об’єктів, відчуття відповідальності за їх життя. Як засіб в екологічному вихованні використовуються структурні вправи тренінгу, які добираються вчителем відповідно до специфіки аудиторії та інформаційної наповнюваності заняття. Два варіанти тренінгових вправ згідно з їх спрямованістю:

1) психо-емоційний тренінг співпереживання та самоусвідомлення причетності до Природи;

2) психо-емоційний груповий тренінг актуалізації готовності до розв’язання екологічних проблем.

Для створення певного емоційного настрою на уроках, поряд з інформацією наукового характеру, є доцільним використання літературних творів, творів образотворчого мистецтва та музики.

Для організації практичної екологічно спрямованої діяльності учнів використовувати такі форми роботи: практичні, лабораторні роботи, екологічний практикум, екологічні акції. Останні сприяють прояву активності школярів у вирішенні локальних екологічних проблем. А також широке використання екскурсій в природу, творчих завдань, ділових ігор тощо, здатних активізувати і позитивно впливати на дитину.

Форми і засоби екологічного виховання в умовах класно-урочної системи:

  • інтегрально-пошукові групові та рольові ігри - тип екологічних ігор, що базується на проектуванні соціального змісту екологічної діяльності. Їх специфікою виступає ототожнення людиною себе з іншими живими істотами або природними об’єктами;

  • творча “терапія” - відображення людиною довкілля та почуттів, викликаних ним, засобами мистецтва;

  • мозковий штурм - форма колективної роботи, яка характеризується спільною спрямованістю мислення на розробку ідей та підходів для вирішення певної проблеми, але не їх оцінку;

  • імітаційне моделювання - прогнозування і демонстрація природних процесів та фрагментів екологічної реальності шляхом перетворення створеної моделі через особистісну включеність у неї [16].

У структурі уроку педагогічні засоби та форми екологічного виховання використовються на етапах засвоєння нового матеріалу та під час закріплення. Запропоновані форми та засоби можуть бути введені у вступну бесіду у вигляді мозкового штурму з подальшою дискусією, що забезпечує учням відчуття причетності до проблем, на яких наголошує вчитель, а також при закріпленні навчального матеріалу у формі своєрідного тренінгу та інших оригінальних прийомів. Важливим засобом екологічного виховання є творча “терапія” в процесі вивчення або закріплення навчального матеріалу. Це, перш за все, шлях від особистої до колективної творчості учня, яка допомагає не тільки розкрити саму суть явища, що вивчається, але й “розкритися" самому в цьому явищі.

При вивченні екології в загальноосвітній школі вчителі-георафи повинні розробити єдину систему, яка б об'єднувала класну і позакласну навчально-виховну роботу [19]. Класна робота передбачає проведення уроків, лабораторно-практичних, семінарських і факультативних занять. Проведення уроків повинно здійснюватися за навчальною програмою, згідно з якою координується програма факультативних занять. Для того, щоб викликати в учнів інтерес до навчання, часто треба відступити від традиційних форм та освоїти нові форми і методи, які орієнтуються на об’єднання зусиль учнів, розвиток навиків спільної пізнавальної і практичної діяльності.

Сьогодні широкого поширення набувають групові методи (моделі) навчання, у яких реалізуються інтерактивні технології. О. Пометун, Л. Пироженко розподіляють інтерактивні технології навчання на 4 групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

  • інтерактивні технології кооперативного навчання;

  • інтерактивні технології колективно-групового навчання;

  • технології ситуативного моделювання;

  • технології опрацювання дискусійних питань.

Інтерактивна технологія навчання не залишає поза увагою жодного школяра і дає можливість брати участь у колективному взаємодоповнюючому процесі навчального пізнання. Перед кожним учнем стоїть конкретне завдання, від виконання якого залежить успіх цілої групи. Досвід застосування таких моделей свідчить про значне підвищення ефективності навчання і виховання, узгодження дій, активізацію взаємодопомоги. Такі методи навчання вимагають, насамперед, додаткової глибокої та ґрунтовної підготовчої роботи вчителя. При плануванні інтерактивних уроків (урок-гра, урок-дискусія, урок-КВК, урок-творчий проект) вчитель складає сценарій заняття, обдумує тематику, підбирає певну інформацію і надає її учням, обирає методи проведення уроку, дає інструкції щодо виконання завдань, проводить консультації тощо.


2.2 ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

У системі екологічного виховання виділяють такі основні напрямки: 1. Політичний. Його важливим методологічним принципом є положення про відповідність пануючих в суспільстві відносин між людьми та пануючого в ньому ставлення до природи, що випливає з основного закону соціальної екології. Цей напрямок сприяє формуванню екологічної свідомості та екологічної культури та наукового підходу до оцінки як конкретних екологічних проблем в різних соціально-політичних системах, так і характеру самих цих систем. Дійсно оптимальні форми взаємовідносин суспільства та природи можуть складатись лише в суспільстві, яке культивує повагу до індивіда, його гідності та невід'ємних прав, де основний економічний закон передбачає турботу і про людину, і про природу, де знайдено механізм узгодження між цілями індивіда та суспільства, суспільним виробництвом і оточуючим середовищем. Цей напрямок тісно пов'язаний з патріотичним вихованням, оскільки любов до природи, крім глобальних аспектів повинна мати і конкретне наповнення. 2. Природничо-науковий. В його основі лежить наукове розуміння нерозривної єдності суспільства та природи. Суспільство нерозривно пов'язане з природою як своїм походженням, так і існуванням. У соціальному плані суспільство пов'язане з природою за допомогою виробництва, без якого воно не може існувати. Природа створює потенційні умови для задоволення людиною своїх матеріальних та духовних потреб. Реалізуються ж ці потреби лише шляхом доцільної діяльності. В процесі виробництва людина створює власні потоки речовини та енергії, які дезорганізовують існуючі в природі і відшліфовані мільярдами років цикли енергетичного і речовинного обміну. Тим самим відбувається порушення дії механізмів самовідтворення основних якісних параметрів біосфери, тих об'єктивних умов, які забезпечують існування людини як біологічної істоти. Ці порушення породжуються обмеженістю наявних знань про закономірності розвитку природи, невмінням враховувати всі можливі наслідки людської діяльності. Вивчення закономірностей, за якими протікають процеси енергетичного та речовинного обміну в оточуючому природному середовищі, і узгодження з ними виробничої діяльності є однією з найголовніших умов запобігання глобальній екологічній катастрофі. Людина повинна не знищувати складні механізми функціонування, саморегулювання та самовідтворення природи, а цілеспрямовано перетворювати її в своїх інтересах із врахуванням об'єктивних закономірностей. 3. Правовий. Екологічні знання, переростаючи в переконання та дії, повинні тісно поєднуватись з активною участю індивіда в дотриманні ним самим та оточуючими норм природоохоронного законодавства, в яких повинні бути відбиті загальносуспільні інтереси. Держава як головний механізм регулювання та узгодження загальних інтересів індивіда та суспільства у їх взаємовідносинах з природою має виключне право не лише на створення екологічного законодавства, а й примусові дії щодо індивідів чи їх груп, направлені на дотримання цих законів. Цей напрямок тісно пов'язаний з формуванням екологічної відповідальності, і не лише правової, а й моральної. 4. Морально-естетичний. Сучасна екологічна ситуація вимагає від людства нової моральної орієнтації у відносинах з природою, перегляду певних норм поведінки людини в оточуючому природному середовищі. В суспільствах, що знаходяться на індустріальному щаблі розвитку, мораль орієнтує природокористувачів на хижацьку експлуатацію природних ресурсів, на забезпечення потреб членів суспільства не рахуючись з екологічними наслідками виробничої діяльності. При переході до індустріальної стадії розвитку, коли відбувається якісний стрибок в продуктивних силах, формування екологічного імперативу, який повинен стати нормою морального регулювання конкретних способів освоєння природи, є однією з найбільш нагальних вимог. У морально-естетичному напрямку екологічного виховання розглядається і проблема ставлення до природи як абсолюту краси, відповідальності за її збереження перед нинішнім та майбутніми поколіннями. 5. Світоглядний. Екологічне виховання не може бути ефективним, не формуючи відповідним чином основ світогляду.

2.3 ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ЩОДО ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ

Організація навчально-виховного процесу щодо екологічного виховання орієнтована на розвиток:

  • афективної сфери діяльності (здатність відчувати, співпереживати, емоційно реагувати);

  • когнітивного мислення (самостійність мислення, вироблення активної життєвої позиції, самостійність у здобутті наукових знань про світ);

  • діяльнісної сфери особистості (оволодіння учнями різноманітними способами творчої діяльної) Виділяється три основні підходи:

1. Створення особливого простору навчальної та позакласної діяльності, в якому учень здійснює суб’єктивне відкриття екологічних законів, явищ, закономірностей, засвоює механізм здобуття нових знань. Учень має можливості творчої участі у процесі оволодіння новими екологічними знаннями, формування пізнавальних інтересів і творчого екологічного мислення.

2.Ігровий підхід – це створення особливого простору навчальної діяльності, в якому учень готується до вирішення життєво важливих проблем і реальних складнощів, "переживаючи" ці ситуації й способи їх розв’язання в навчальному процесі.

3.Стратегічний підхід – це створення особливого простору навчальної діяльності в якому учень вчиться самостійно аналізувати екологічні ситуації, визначати своє місце в житті, висловлювати власну точку зору, готується до свідомого вибору професії, проектує своє майбутнє шляхом вибору стратегії.

3. ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ У ПРОЦЕСІ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ ГЕОГАФІЇ
Ціннісне ставлення до природи формується у процесі екологічного виховання і виявляться у таких ознаках:

- усвідомлення функцій природи в житті людини, самоцінності природи; - почуття особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них;

- здатність особистості гармонійно співіснувати з природою;

- поводитися компетентно, екологічно безпечно;

- критична оцінка споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, появи екологічної кризи; - вміння протистояти проявам такого ставлення доступними способами; - активна участь у практичних природоохоронних заходах;

- здійснення природоохоронної діяльності з власної ініціативи; - посилене екологічне просвітництво.

Ціннісне ставлення до природи і сформована на його основі екологічна культура є обов'язковою умовою сталого розвитку суспільства, узгодження економічних, екологічних і соціальних чинників розвитку і в навчальних закладах реалізується через:

- екологічні гуртки, об'єднання, товариства охорони природи, екологічні агітбригади, екологічні табори;

- науково-дослідну та пошукову роботу; - виховну роботу екологічного спрямування;

- проведення масових форм природоохоронної роботи, в тому числі і практичного спрямування щодо озеленення, благоустрою території навчального закладу та інше.

Згідно з сучасними вимогами, ще в початковій школі спрямовують світогляд учнів на цілісність і тісний взаємозв'язок рослинного і тваринного світу між собою та компонентами і явищами неживої природи та поглиблюють цю роботу в середніх та старших касах.

Спланувавши тематику екскурсі, прогулянок, дозвілля, відпочинку, вчитель географії може зорганізувати учнів не тільки на вивчення і засвоєння теоретичних інформацій, а й на виконання доступних їхньому вікові практичних природоохоронних завдань. Такими, наприклад, можуть бути: догляд за зеленими насадженнями на території навчального закладу та квітами в приміщенні, підгодівля зимуючих птахів, виготовлення й розвішування штучних гніздівель, догляд за класним /шкільним/ куточком живої природи тощо.

Велика роль у формуванні знань і навичок з екології досягається навчальними закладами безпосередньо через залучення дітей до гурткової роботи еколого-натуралістичного спрямування та участі в різноманітних заходах як форми організації позашкільної освіти. Мережа гуртків екологічного спрямування має важливе значення для формування екологічного світогляду підростаючого покоління.[7]

Сучасна молодь вступає в життя в епоху не тільки бурхливого розвитку науки і техніки, а й негативних наслідків науково-технічної революції та демографічного вибуху. Людству потрібні нова філософія життя, висока екологічна культура й свідомість.

Основними показниками екологічної культури визначають знання загальних закономірностей розвитку природи і суспільства, розуміння взаємозв’язку їх існування і того, що природа склала першооснову становлення й еволюції людства, визначення соціальної зумовленості взаємовідносин людини і природи, подолання споживацького ставлення до природи як джерела матеріальних вигод, уміння передбачити наслідки впливу діяльності людини на біосферу Землі, підпорядкування своєї діяльності вимогам раціонального природокористування, вміння зберегти сприятливі природні умови і конкретну працю.

Фундамент екологічної культури закладається в дитинстві. І тут першочергова роль належить сім’ї. Особливе місце у формуванні екологічного світогляду відводиться загальноосвітній середній школі. Вивчення в школі природничих наук формує основи екологічних знань та наукові засади природокористування. Природоохоронні знання необхідні для вдосконалення самого навчально-виховного процесу, формування цілісної картини світу. Екологічна освіта і виховання в школах мають реалізуватися неперервно і послідовно, комплексно і на міжпредметній основі, формувати певні переконання відповідно до набутих знань, а також практичні навички й активну життєву позицію щодо збереження природи. Тому зміст природоохоронної освіти повинен включати систему знань про особливості природи і взаємовідносини суспільства і природи, вміння і навички з її вивчення, збереження і відтворення. Визначальне і вагоме місце в системі екологічної освіти і навчання займають дитячі та молодіжні громадські природоохоронні організації та об’єднання[13].


ВИСНОВКИ
Майбутнє нашої планети та нашого життя – це молоде, підростаюче покоління, а отже, наші перспективи залежать від виховання молодого покоління здатного співіснувати в гармонії з природою, берегти та відтворювати її скарби. Адже існування людства залежить від природного середовища. Кожен з нас – це частина природи. Саме тому, перспектива екологічного виховання в навчально-виховному процесі значно зростає. Головна мета екологічного виховання – формування свідомої особистості, яка зможе зрозуміти значущість знань про природу, навколишнє середовище та буде готовою до ініціативної, творчої діяльності щодо збереження та відтворення екологічного балансу навколишнього середовища. В результаті тривалої педагогічної практики можу сказати, що аби екологічне виховання дало позитивний результат, процес виховання має бути організоване належним чином та відповідати вимогам, меті та завданням, які ми ставимо перед собою та учнями. Робота з учнями має бути цілеспрямованою, учні повинні чітко розуміти, для чого вони виконують те чи інше завдання та яким має бути результат. Виходячи з особистої практики вважаю доцільним здійснювати екологічне виховання на основі екскурсій, години спілкування на природі в процесі ведення дискусій, евристичних бесід та під час проведення екологічних акцій. Працюючи над даною темою ми бачимо, що учні мають бажання вивчати природу та знаходити причини проблем, а також готові до вирішення цих проблем. Діти охоче беруть участь у покращенні стану довкілля та не лишаються байдужими до екологічних проблем рідного села та України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Борисенко Л. М., Ніколаєвська Р. М. Проектування, розробка та реалізація проекту – програми розвитку освітнього закладу // ВГ «Основа». – 2008. –травень (№ 13 (205). – С. 12 – 31.

  2. Вербицький В.В. Еколого-натуралістична освіта в Україні: історія, проблеми, перспективи. – К.: СМП “Аверс”, 2003. – 304с.

  3. Гончаренко С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень /Вісник Академія педагогічних наук України  - 1993  - С. 11-13.

  4. Дьомін В.О. Вступ до екологічної політики/ Нац. Ун-т «Києво- Могилянська академія». - К.,-2000.

5. Екологічна політика держави: якій їй бути? // Урядовий кур'єр,-1998,9

червня -с.48-50.

6. Жофчак З.З. Стаття Екологічна освіта і виховання. Важливість формування екологічної культури дитини, її гармонійних відносин з природою в умовах навчально-виховного комплексу культурологічного 33.

7. Ковальчук М.А . Стаття Екологічна освіта і виховання. До екологічної свідомості – через екологічну освіту і виховання. Доповідь на Всеукраїнській конференції ―Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи.

8. Колонькова О. Застосування тренінгів у екологічному вихованні старшокласників / О.Колонькова // Шкіл. світ. - 2002. - Листопад (№ 41). -   С. 4.

9. Концепція екологічної освіти в Україні (Рішення колегії Міністерства

освіти і науки України від 20.12.2001 № 13/6-19) //

10. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. – 238 с.

11. Крисоченко В.С. Екологічна культура. – К.: Заповіт, 1996. – С.13-23, 216-251.

12. Лебідь С.Г. Стаття Екологічна освіта і виховання. Цілісна модель шкільного навчально-виховного процесу екологічної спрямованості. Доповідь на Всеукраїнській конференції ―Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи

13. Марченко Н.І., Круглова Ю.В., Лазаренко Н.А. Методичний проект "Нове покоління"// ВГ "Основа". - 2008. - травень (№ 14 (206). -  С. 7-13.

14. Наволокова Н. П. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій.- Х.:ВГ «Основа», 2009. – С. 18 – 93.

15. Пестушко В.Ю., Уварова Г.Є. Методичний посібник учителя, - Х. Основа 2008. – С. 15-16.

16. Писарчук Є. А., Кухта А. М. Екологічне виховання учнів. -К.: Радянська

школа, 1990. -86 с   Довгань Г.Д. Дидактичні матеріали до уроків географії 7 кл.-Х.: Ранок: Веста, 2008. – С. 36-37.

17. Про виховання дітей та молоді: Закон України [Проект] // Світ виховання. – 2004. – № 3. - С. 7 – 20.

18. Руснак Т. М. Форми і методи екологічного виховання в школі // 2003. - № 28.

19. Трубник І. В. Формування у дітей шкільного віку екологічно мотивованої поведінки/ Збірник наукових праць /2005.-С. 205.

20. Царик Л,. Грубінко В. До концепції регіональної програми екологічної освіти і виховання у загальноосвітній школі/ Еколого-географічні дослідження в сучасній науці. – Тернопіль, 1999. – С. 83-84.
ДОДАТКИ

Дадоток А



Додаток Б





поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Котовського району одеської області
Система роботи з формування та розвитку патріотичних почуттів учнів на уроках математики та фізики засобами національно-патріотичного...

Дипломна робота на тему: «Патріотичне виховання дітей старшого дошкільного...
Розділ Експериментально-дослідницька робота у патріотичному вихованні дошкільників 43

Курсова робота з дисципліни: «Стратегія підприємства» на тему: «Стратегічний контроль»
В.І. Ляско, Л. П. Владимировою, Т. П. Любановою, А. В. Мясоєдовою, Ю. Л. Оленніковою, А.І. Ільїним, Д. Хасби, В. Д. Марковою, С....

Курсова робота
...

Курсова робота на тему: «Психологічні особливості поведінки людини в ситуації конфлікту»
Міжособові, міжгрупові та внітурішньогрупові конфлікти та їх вплив на поведінку людини. 20

Звіт педагога-організатора за 2012-2013 навчальний рік у 2012-2013...
Робота комісій направлена саме в таке русло, робота учнів над проектами допомогла згуртувати учнів, сприяла самореалізації їх здібностей...

Педагогічне сьогодення характеризується інтенсивними пошуками нових...
Необхідність формування в учнів планетарного світогляду (на чому наголошують дослідники), інтегрованого, екологічного мислення потребує...

Курсова робота на тему: «Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів»
Працюючи в умовах ринку, чи конкуренції, власник повинен постійно аналізувати вигідність придбання І виробництва різних видів засобів,...

Дипломна робота на тему: «позакласна робота з математики як засіб...
Червоний день «Любов до науки» Святкова лінійка – відкриття тижня математики Математика у … сірниковій коробці(5 та 6класи) Усний...

Урок-подорож. Методи навчання. Бесіда, самостійна робота учнів, «Географічна пошта»
Вчитель географії. Ця країна багатолика настільки, що враження про неї постійно змінюється у міру переїзда з однієї провінції до...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




fil.ocvita.com.ua
Головна сторінка